Рукописи не горять: історія спалення Гоголем другого тому "Мертвих душ"

main image main image

Рукописи не горять: історія спалення Гоголем другого тому "Мертвих душ"

У ніч з 11 на 12 лютого 1852 року письменник Микола Гоголь спалив рукопис другого тому свого великого роману "Мертві душі".

Гоголь уже понад півтора століття залишається одним із найзагадковіших письменників: він вмів водночас бути світлим й іронічним, похмурим і напівбожевільним.

І завжди – магічним.

Загадка знищення письменником другої частини "Мертвих душ" досі не дає спокою ні літературознавцям, ні звичайним читачам.

Досі залишаються без відповіді запитання: навіщо Гоголь спалив рукопис? І як пов’язана ця трагічна для літератури подія з його смертю, яку лікарі зафіксують через 10 днів після спалення рукопису поруч із каміном, полум’я якого поглинуло його дітище.

У ту злощасну ніч Гоголь покликав до себе слугу Семена і наказав принести портфель, в якому зберігалися зошити з продовженням твору.

На благання не губити рукопис, Гоголь не зважав.

Поклав папери в камін і підпалив їх свічкою, а на Семена закричав: "Не твоє діло! Молись!".

Вранці письменник вражений своїм поривом, сказав графу Толстому: "Ось, що я зробив! Хотів було спалити деякі речі, давно на те приготовані, а спалив все.

Який лукавий сильний – от він до чого мене штовхнув!".

Згодом Гоголь оголосив, що починає поститися.

Невдовзі зовсім відмовився від їжі.

Граф Толстой викликав лікарів, але ті не знайшли в Миколи Васильовича ніякої хвороби.

Через 10 днів він помер від фізичного виснаження.

Деякі дослідники вважають, що фатальним стало знайомство письменника з протоієреєм Матвієм Константиновським, духовним наставником графа Толстого.

Константиновський який відрізнявся різкістю суджень, із часом став духівником Гоголя.

А коли письменник показав з протоієрею свій рукопис, над яким працював дев'ять років, то почув негативний відгук.

Можливо, саме жорстокі слова священика стали останньою краплею.

І ніби на доказ того, що рукописи не горять, у 1855 році були опубліковані 5 розділів другого тому "Мертвих душ", знайдених в різних чернеткових варіантах твору.

Однак, того, що було у спаленому рукописі, вже не дізнається ніхто.

Багато поколінь дослідників творчості російського письменника задаються питанням: чому Гоголь спалив другий том "Мертвих душ"? Є кілька варіантів відповіді на це питання.

Перша версія — перфекціонізм.

Письменник знищив редакцію другого тому "Мертвих душ", тому що вона йому просто не сподобалася.

Варіант другий: письменник знищив чорновий варіант другого томи, а рукопис потрапив до графа А.

Толстого.

Цей варіант малоймовірний.

Адже навіть якщо припустити, що Толстой вирішив приховати існування рукопису, то за такий довгий час він неодмінно потрапив би до рук дослідників творчості письменника.

Однак ця версія дуже просто пояснює, чому Гоголь спалив другий том "Мертвих душ": він позбавлявся від непотрібного паперу.

Варіант третій: письменник спалив другий том книги, будучи в не зовсім адекватному стані.

Треба сказати, що письменник з раннього віку був схильний до депресії, досить часто у нього траплялися припадки.

Відомо, що взимку 1852 року на його душевний стан негативно вплинула смерть дружини його друга.

Письменник дуже боявся смерті.

Можливо, він спалив свою працю в збудженому емоційному стані, вважаючи, наприклад, що його творіння недостатньо добре.

Ця версія більш правдоподібна.

Варіант четвертий: Гоголь спалив рукопис помилково, переплутавши її з чернетками.

У цьому випадку відповідь на питання, чому Гоголь спалив другий том "Мертвих душ", звучить надзвичайно просто: він помилився і знищив не те, що хотів.

Ореол таємничості, який оточував письменника за життя, після його смерті лише згустився.

Так, науковий співробітник московського музею Гоголя стверджував, що Микола Васильович незадовго до смерті приїжджав ву свій маєток в Україні й закопав там другий том "Мертвих душ" у дворі.

Зробив насип - невеличкий курган, і сказав селянам, що, мовляв, якщо буде важкий, неврожайний рік, то розкопаєте, продасте й будете щасливі.

Звичайно, цю версію можна назвати вже зовсім фантастичною.

Утім, чи варто відкидати будь-яке, навіть найбільш нереальне припущення, коли йдеться про Гоголя?.