Найсхідніша точка України. Як живуть населені пункти Луганщини на кордоні з Росією

ТСН здійснила подорож до найсхіднішої точки України на Луганщині.

Луганщина – це світанок України.

Вона першою бачить сонце, а над териконом в Лисичанську після звільнення від російських окупантів майорить український прапор, йдеться у сюжеті ТСН.

На вільній частині України лишилася тільки третина шахт Донбасу.

Шахта імені Мельникова належить до категорії найнебезпечніших копалень за вмістом метану.

Її життєдіяльність підтримували навіть під обстрілами 2014 року, щоб уберегти.

ТСН ризикнула спуститися на 518 метрів.

Вуглярі в чотири зміни йдуть іще нижче.

Якщо дороги Луганщини вже залиті новим асфальтом і подекуди мають кращий вигляд, ніж у сусідів по країні, то розбитий снарядами будинок у Лисичанську поки що щодня нагадує, як близько тут бачили і чули війну.

Театр у Сєверодонецьку колись горів, а його колектив було розформовано.

Але нове життя в нього вдихнув колектив переселенців.

Відремонтоване приміщення і сцена стали домівкою Луганського музично-драматичного театру.

І це знов, як колись, головна окраса міста.

На фабриці в Рубіжному виробляють шкарпетки, які в прямому сенсі зшивають країну.

Львів’яни, яких сюди у волонтерських справах привела війна, тепер розробляють дизайн, для яскравих шкарпеток, які шиють тут на Луганщині, а продають по всій країні.

Село Мілове - край української землі.

Лише 200 метрів від кордону з Росією.

Але в ньому діє Луганський козачий кінний театр.

Саме звідси ТСН вирушила в пошуках найсхіднішої точки України.

Цей географічний статус належить селу Рання Зоря, але жителі селища Мілове з цим уже готові сперечатися.

"Фактично, на сьогоднішній день Мілове – найсхідніша точка.

Села немає, там ніхто не проживає.

Лінію електропередач до нього енергетична компанія зняла.

Є старі заброшені хати.

І все", - каже голова сільради Мілового.

Мілове – крайній районний центр країни.

Ця територія Луганщини не належить до зони активних бойових дій.

Тому, якщо для переважної частини України сам вислів українсько-російський кордон - сьогодні синонім небезпеки, у Міловому – це одна з цікавинок.

Лінія державного кордону розділяє не лише дві країни, а й одну вулицю, яка і досі називається Дружби народів.

1700 метрів колючого дроту встановили росіяни рік тому, до того з обох боків чергували лише патрулі.

У 2014 році Міловому одного разу таки дісталося від росіян, тоді під обстрілом наші прикордонники вціліли дивом.

Зараз місцеві про це майже не згадують.

Натомість бідкаються - через те, що Україна тепер пускає росіян лише за закордонними паспортами, вони втратили частину заробітку.

Сусіди постійно їздили до них по смачнішу й дешевшу українську їжу.

"Так, це місцевих обурює.

Але це сприяє охороні кордону", - кажуть прикордонники.

Тут ТСН зустріла й останніх жителів Ранньої Зорі.

Саме вони й допомогли знімальній групі відшукати крайню східну точку країни.

Звідти переїхали ще до початку війни через відсутність роботи.

А повністю село спорожніло, коли закрили школу.

Хоча тікають люди і з Мілового, особливо чоловіки.

У рідне село Альона їздить раз на рік - на поминальні дні.

І щоразу долає шлях - яма на ямі, старі дерева, які затуляють дорогу.

Місцеві досі своє село називають - Червоная Зірка.

Нову назву йому дали у 2016 році внаслідок декомунізації, коли Рання Зоря вже спорожніла.

Свою, колись першу, хату край села Альона з братом можуть ідентифікувати лише через стовп.

Будинок самі ж згодом і розібрали на дрова та будматеріали.

У часи розквіту села тут було понад сімдесят дворів і 120 жителів.

Разом їздили на ринок і навіть не замислювалися, що він на російській території.

"Я в четвертому класі дізнався на уроці географії, що це дві різні республіки - Україна і Росія, що це межа", - розповідає Сергій.

Від найсхіднішої точки України в селі за посадкою - вже росіяни.

І, оскільки на цій ділянці кордону бойових дій не було, місцевим здається, що і війна не справжня.

Головне відкриття - якщо попри бездоріжжя найсхіднішу точку України ще можна знайти, то болючі пошуки тут власне української ідентичності тривають і досі:.

- Матушка в мене з Івано-Франківщини, Косівський район.

Вона сюди приїхала на відновлення Донбасу.

Вона вийшла заміж за батька.

От, хто я?.

- Я не знаю.

Це до Вас питання.

- І я не знаю, хто я….

Ведуча ТСН Марічка Падалко.