Пам'яті Драча: "Я весь складаюся з політики"
Пам'яті Драча: "Я весь складаюся з політики"

Пам'яті Драча: "Я весь складаюся з політики"

17 жовтня 1934-го народився поет, драматург, сценарист, політик і громадський діяч, перший голова Народного руху і Герой України України Іван Драч.Іван Драч видав 20 збірок.

За його сценаріями зняли три фільми: "Криниця для спраглих", "Камінний хрест" і "Пропала грамота".

У своїй біографії Іван Драч зазначав, що зі стаціонару Київського університету ім.

Шевченка його виключили за політичні погляди.

Закінчував виш він заочно, у той-таки час почав працювати в газеті "Літературна Україна".

Саме там уперше були опубліковані його знамениті "Ніж у сонце" та "Смерть Шевченка".

Згодом Іван Драч закінчив Вищі сценарні курси в Москві.

Кілька десятиліть був комуністом, але в 1989 році, на з'їзді Народного руху України, його обрали першим головою організації.Після того, як лідером НРУ став В'ячеслав Чорновіл, Іван Драч очолив товариство "Україна-Світ", яка опікувалася зв'язками із закордонними українцями.

Після Руху Іван Драч в інші партії не вступав, але кілька разів обирався до парламенту - і в одномандатному окрузі на Донеччині, і за списком "Нашої України".

Після Віктора Ющенка, якого через кілька років після тріумфу на виборах Іван Драч нещадно критикував у своїх "Противних строфах", він співпрацював із Юлією Тимошенко, а згодом - із новообраним президентом Віктором Януковичем.Іванові Драчу закидали зраду українського дисидентського руху в 60-х роках минулого століття.

У той період і в публічній дільності, і в поезії лунали прославляння комуністичної партії."Віра - це праця.

Все інше - тля.

Дихаю Леніним до останнього подиху...", - писав він у вірші "Дихаю Леніним" у 1965-му."За свої вірші про Леніна мені не буває ніяково, адже в той період мого життя я свято вірив в КПРС, в лавах якої перебував 30 років.

Навіть Народний рух як суспільно-політичний рух я починав, коли був членом Компартії.

І всі мої вірші про Леніна, про комсомол, присвячені будівництву всяких ГЕС - це було моє життя, тому я від них не відмовляюся", - казав він.

З початком "перебудови" Горбачова поет відновив контакти з дисидентами.Іван Драч якось розповідав, що 60-ті роки були роками конформізму і що були у нього в той період творчості і такі вірші, за які можна було потрапити за ґрати надовго:"Куди йдемо, яка нас віра кида на кам'яні вітри,Якого діждемося звіра, щоб з ним сконати до пори,Атомні цвяхи, мудрі бляхи і філософські манівціІ сита морда костомахи з кривавим прапором в руці", - писав він у ті часи."Я 30 років був членом КПРС.

Гріх було б не вважати мене конформістом.

Скрипник і Хвильовий були комуністами і великими українцями.

Але "конформіст" для мене - не лайливе слово.

Це людина, котра знає ситуацію, розбирається в ситуації та робить ті кроки, які вважає потрібними", - так Іван Драч пояснював зміну своїх поглядів."Йому взагалі багато чим дорікають.

Наприклад, був нерадикальним, коли очолював Народний Рух.

Сам Іван Драч відповідав на такі закиди: "Мені не раз дорікали і дорікають за політичну поміркованість.

Пояснюється вона просто.

Я не хочу, щоб дозрівали і перезрівали грона українського гніву і знову струмували українськими сльозами і кров'ю", - ділився спогадами про поета Юрій Шаповал.

Знищити її нікому не вдасться.

Йдеться тільки про ціну, яку за це доведеться заплатити"Історик Юрій Шаповал так писав про прихід Івана Драча в політику: "Зі своєю політичною реальністю Іван Драч почав зливатися з 1986 року, пов'язаного з фатальною для України (і як стверджують, для людства) Чорнобильською катастрофою.

Саме з того часу для комуністичної влади він став проповідником бунту, руйнівником, здавалося б, вічних істин і канонів.

(...) Сам Драч, говорячи про мотивацію своєї тогочасної поведінки, максимально заземлює її: зрозумів, до якої міри система брехлива і безжальна, а тому вирішив йти до кінця, не боячись навіть за власне життя"."Сіль пізнання — це плід каяття...Несе сива чорнобильська мати.

Цю планету..

Це хворе дитя!.." - писав Іван Драч у поемі "Чорнобильська мадонна" в 1987 році.Сам поет зізнавався, що у радянські часи він написав цикл віршів "Подих атомної", де оспівував будівництво атомних станцій."Я ніколи не задумувався над можливістю вибуху.

І коли сталася аварія, я сприйняв це як свою вину за оспівування.

Мій син, будучи студентом, отримав променеву хворобу, працюючи на ЧАЕС.

І тому цей біль,Чорнобильський біль, спонукав мене до написання поеми "Чорнобильська мадонна"."Завжди звертаю на жарт, кажу, що я "клацик", клацаю на машинці", - так відповідав Іван Драч на питання про те, чи вважає він себе живим класиком літератури, адже його твори вивчають у школах.

Про ще одну грань Драча розповідав кінорежисер Юрій Іллєнко."Драч мав неабиякий вплив на Параджанова під час знімання "Тіней забутих предків" і багато в чому сформував концепцію фільму - я цьому свідок.

Драч був автором сценарію культової "Криниці для спраглих".

Нарешті, Драч є автором сценарію найпотужнішого кіношедевра ХХ століття - Осикового "Камінного хреста" (Леонід Осика, режисер.

- Ред.).

Uttc@Знавці його творчості вважають, що якби не політична діяльність, у яку Іван Драч занурювався глибоко і відчайдушно, творчий шлях поета був зовсім не таким, яким став.

Він і сам зізнавався, що "зафрахтований" у політику і нікуди від неї не може подітися."Я весь складаюся з політики", - визнавав він.

За словами Драча, щастя – це " те омріяне десь попереду.

Це як лінія обрію, яка біжить: ти її доганяєш, а його немає, ніколи."Він мав хворі легені, раніше переніс серцевий напад.

Помер на 82-му році.

Його поховали в рідному селі Теліжинці Тетіївського району на Київщині поряд із сином Максимом.

Той був лікарем, помер 2009-го після черепно-мозкової травми, отриманої за нез'ясованих обставин.

У письменника залишилася дружина й донька Мар'яна.

В одному з інтерв'ю Драч казав, що не боїться смерті, а коли його запитали, що б він сказав, якби зустрівся з Богом, відповів: "Я би вибачився за те, що я такий".

Вислови ДрачаЯ дуже мало досяг.

Жалкую, що багато сил, волі, енергії витратив на політичні справи.

Вони мало дають поживної людської радості.

Якби я більше працював у літературі, вона дала б мені більше радості.Кожен українець — це "троїсті музики": одне — думає, друге — каже, третє — робить.

Коли людина не встане з колін, то вона не далеко зможе пройти.

Скільки українців, за давньою традицією, шукали таланту у розбудові чужих держав?!Навіщо нам вороги? Ми самі собі вороги!Національна безтактність дуже часто виростає на добре угноєному ґрунті великодержавного російського шовінізму.

Тіні наших незабутих, незабутніх українських предків мають знайти спокій, навіки оселившись у пам'яті народу.

Дивовижний народ українці! Найбільші його вороги сконали своєю смертю.

Источник материала
Поделиться сюжетом