Найбільший блеф за останні п’ятдесят років: озвучено принцип «боротьби» Нацбанку з інфляцією

Найбільший блеф за останні п’ятдесят років: озвучено принцип «боротьби» Нацбанку з інфляцією.

12 Листопада 2018, 19:38.

Національний банк продовжує «боротьбу нанайських хлопчиків» з інфляцією.

Поки що безуспішно.

У колишні часи регулятор намагався забезпечити курсову стабільність національної валюти – гривні.

Приблизно з тими ж результатами.

Але в останні роки на керівників центрального банку країни зійшло осяяння.

Точніше, не обійшлося без підказок «старших товаришів» з улюбленого в народі МВФ.

Відтепер регулятору було наказано «тренуватися на кішечках» і вибирати собі цілі «за розміром».

Не зважаючи на зауваження експертів, що без курсової стабільності забезпечити помірну динаміку цін в Україні неможливо, на Інститутській лише знизують плечима: «старший наказав»….

Ось і виходить, що вже котрий рік поспіль регулятор не може забезпечити свій же власний таргет (мету) у вигляді інфляції, яка вимірювалася б однозначним числом.

Не виходить «кам’яна ваза» у керівників НБУ, ох як не виходить.

Не допомагає навіть однобоке трактування Конституції країни в частині визначення стабільності гривні.

Ми-то, наївні, думали, що це поняття є комплексним, включаючи і курсовий, і ціновий компоненти, тісно взаємозалежні.

Але в НБУ вирішили, що з обивателів вистачить лише низьких показників споживчої інфляції, благо вона розраховується Держстатом, а як відомо, це є неправда, велика брехня і статистика.

Тут і споживчий кошик для розрахунку динаміки цін виступає непоганою підмогою для «малювання» потрібних цифр.

Прикладне значення індексу споживчих цін обмежується лише відображенням зазначеної цихвіри в статистичних бюлетенях.

У всякому разі, номінальні показники державного бюджету і номінальний ВВП ростуть вищими темпами, а це значить, що є приховані «резерви» у нинішнього «дефлятора», який і розганяє номінальні значення доходів бюджету і показники валового продукту.

Та й переконати українців у тому, що ціни ростуть на 10-14% на рік, виходить на превелику силу, якщо на власній кишені вони відчувають, що ця динаміка набагато перевершує офіційні дані.

Адже носити «одні» труси і пару шкарпеток упродовж року народ ще не навчився.

А без цього «аскетизму» показники офіційної споживчого кошика «не танцюють».

Але навіть такий рукотворний показник в НБУ поки що не можуть «причесати» до заявлених прогнозами.

Уже після гіперінфляції 2014-2015 років з вуст керівників прозвучало: «Я вам заявляю абсолютно офіційно – інфляції більше не буде.

Ми її – бац, бац! І мимо.

Я людина бувала, танцюю, пісень багато знаю».

Але, як і в старому фільмі «Весілля в Малинівці», 2016-й рік – бац, бац! І мимо.

У 2017-му – та ж історія.

Нинішній рік не стане винятком у цій добрій традиції «промахуватися» з прогнозом.

Кажуть, у деяких центральних банках світу з керівником укладається контракт, у якому чітко прописують прогнозні індикатори, за які той відповідає: наприклад, рівень інфляції.

Від цього залежить і термін перебування на посаді, і зарплата.

Згубний метод для нашої країни.

Адже в такому разі жоден чиновник не втримався б своєму кріслі більше року, а що стосується зарплат у сотні тисяч гривень на місяць, то з огляду на те, як вони виконують свої ж плани, їм би довелося ще й доплачувати за знос крісел.

Модель інфляційного таргетування, що пропагується НБУ, в українських реаліях перетворюється в найбільший блеф в історії монетарної теорії останніх років п’ятдесяти.

У бівалютній економіці, де ціни на всі базові активи, експортовану сировину й імпортовані енергоресурси (на цей момент – навіть кам’яне вугілля) формуються в доларі, зорієнтувати динаміку цін без контролю обмінного курсу неможливо, адже сама інфляція викликана не збільшенням платоспроможного попиту з боку населення і бізнесу, який легко «погасити» за допомогою монетарних інструментів, а зростанням витрат виробництва, викликаним або збільшенням цін на сировину, або девальвацією національної валюти, або двома цими факторами водночас (і таке буває).

Найбільший вплив тут чинить зростання цін на енергоресурси, які в структурі собівартості енергоємних виробництв національної економіки займають від 10% до 40% і залежать виключно від обмінного курсу та світових цін на нафту.

Ось і зараз НБУ вкотре переглянув свої ж прогнози.

Вже зрозуміло, що інфляція в цьому році перевищить 10%.

Але якщо раніше все «найсмачніше» у вигляді зниження інфляції до рівня 5% + -1% в НБУ обіцяли на другу половину 2019-го (може, щось знають), то тепер «іменини серця» переносяться на 2020-й, коли вже точно «здохне або віслюк, або падишах», тобто країна отримає або нового прем’єра, або нового президента.

Або і того, й іншого.

Як досягти цільового таргету з інфляції в розмірі 5% + -1%, в умовах «плаваючого» курсу національної валюти і відверто проінфляційної політики уряду, а також на тлі слабкості ключових регуляторних інституцій – на Інститутській, схоже, і не хочуть знати.

Там продовжують уповати на консервативну монетарну політику та механізм високої облікової ставки, яка, як сталевий зашморг, повільно, але впевнено душить реальний сектор економіки, залишаючи його без кредитного плеча.

А тут ще постійне зростання тарифів і відмова від цінового регулювання в соціальному сегменті.

Плюс млява антимонопольна політика, яка призводить до цінової вакханалії на тих же АЗС.

Загалом, як у старій байці про лебедя, рака і щуку.

Хоча «лебедя» у нас, схоже-таки, немає.

Але вистачає й останніх двох, коли Нацбанк тягне економіку на мулових дно низької інфляції, де стабільність, як на цвинтарі, а уряд – посилено втягує всю країну в «інфляційну воду».

Український газ тільки для олігархів: чому підняли тарифи, і на скільки збідніє простий українець.

Єдине, що хоч трохи заспокоює, то це близькість до фіналу цього дешевого водевілю: «Я тобі скажу, хлопці у нас – абсолютно світові.

Формені звірі! На кшталт мене.

Дивізія – во! Морд… Морд півтораста набереться.

У колишні часи було більше, але у пана отамана нема золотого запасу, і хлопці починають розбігатися в різні боки.

І правильно роблять, бо, якщо так піде далі, я теж розбіжусь у різні боки»….

Олексій Кущ, економіст, фінансовий аналітик, спеціально для «Політеки», 12 листопада 2018 року.

Як писала Politeka, у 2019 інфляція в Україні знизиться з 10% до 7,5% – аналітики.

Також Politeka писала, що зростання зарплат на 25% до кінця цього року залежить від ситуації на зарубіжних ринках праці.