Пам'ять загиблого в АТО "Кабула" відзначити художньою виставкою

У Полтавському музеї важкої бомбардувальної авіації відкрили виставку робіт Валерія Боняківського.

14 січня йому могло би виповнитися 49 років.

Якби не загинув в 2014 році під обстрілом біля Донецька.

З цієї нагоди до музею в полтавському авіамістечку зібралися найближчі — ті, хто знав "Кабула" особисто.

Говорили про те, яким запам'ятався Валерій Боняківський.

Влаштували символічні поминки — випили чаю з бутербродами та цукерками, трохи коньяку "за царство небесне".

Про це повідомила мама Валерія, Марія Карпівна Боняківська."Для мене це було сюрпризом.

Я збиралася зранку на цвинтар.

Хотіла покласти квіти на могили — мого Валери і Дмитра Гречка, якому в цей день роковини смерті.

Аж тут зателефонувала Галина і запросила на відкриття виставки.

На щастя, я встигла", — розповіла Марія Карпівна.

Виставку дійсно організували спонтанно за ініціативи колишньої дружини Боняківського, Галини.

Вона домовилася з директором музею та взяла для експозиції картини Валерія з різних приватних колекцій.

Картин "Кабула" цього разу виставили не більше десяти.

Але є й такі, які навіть мама не бачила.

Наприклад, диптих, який зображує засніжений Петровський парк та Краєзнавчий музей за ним."Ці картини мій син малював на замовлення для "Мотелю".

Вони висіли в залі, а потім, як там пройшла реорганізація, їх прибрали.

Чула, що все продають.

Я хочу їх викупити", — пояснила Марія Боняківська.

Льотчик-винищувач, Валерій Боняківський захоплювався малюванням.

А після звільнення з лав армії малювання стало його професією.

Він розмальовував стіни приміщень, малював картини.

За словами Марії Карпівни, картин сотні.

І вони є в різних країнах на всіх континентах світу.

Валерій малював пейзажі, дуже любив малювати квіти.

Навіть створив кілька портретів.

Портрет його мами висить в Полтавському краєзнавчому музеї.

А автопортрет він ще за життя подарував доньці.В 2014 році, коли почалася війна на Сході України, Валерій в числі перших став на захист рідної держави.

Але 16 жовтня 2014 року його життя трагічно обірвала мінометна міна...Його фотографія всі ці роки стоїть на чільномі місті в кімнаті мами.

На столі, поруч зі світлиною батька, який трагічно загинув, коли Валері було лише півроку.

Марія Карпівна ростила сина сама.

Він був смислом її життя.

Тому вчитися жити без нього було важко.

Часто відвідує могилу сина на кладовищі.

Бере участь в громадських заходах, які влаштовують рідні загиблих воїнів АТО.

Написала книжку спогадів "Кабул": Шлях Мужності", презентація якої відбулася минулої осені.

Невеликий наклад в 400 примірників тоді розійшовся дуже швидко.

Відгуки на книжку писали письменники з усієї України.

Тому незабаром коштом обласної ради мають випустити ще один тираж.

Марія Боняківська мріє створити в Полтаві музей учасників АТО.

Такий, щоб в ньому розмістилася велика експозиція, присвячена загиблим українським захисникам.

Поки що всі експонати містяться в кімнаті краєзнавчого музею.

Та ще пересувна виставка розміщена в залі музею важкої бомбардувальної авіації.

Тут, на щастя, йдуть назустріч в таких питаннях.

Виставку картин Валерія Боняківського можна подивитися в Полтавському музеї важкої бомбардувальної авіації за адресою Полтава, вулиця Олександра Засядька, 1.

Виставка триватиме два тижні з 10:00 до 17:00.Іван Похідня із Розсошенців 55 років перемальовує натюрморти, пейзажі, картини жінок у стилі ню.