Юрій Рибачук: Міністерство культури не планувало проводити другий конкурс патріотичних фільмів

Минулого року держава виділила на виробництво та розповсюдження українських фільмів 1 млрд грн.

Половиною цих коштів розпоряджалося Державне агентство України з питань кіно (Держкіно), другою половиною – Міністерство культури України через нову бюджетну програму «Виробництво (створення) та розповсюдження фільмів патріотичного спрямування».

У липні 2018 року Мінкульт провів конкурс (так званий «патріотичний пітчинг»).

У ньому перемогли 69 національних кінопроектів, серед яких і серіали.

Щоправда, конкурс має скандальний шлейф – кіноспільнота обурювалася через технічні помилки в ході конкурсу, була незадоволена складом Експертної ради, яка відбирала проекти-переможці, а окремі депутати писали звернення до прем’єр-міністра Володимира Гройсмана з проханням переглянути результати.

Цього року держава виділила на програму Міністерства культури 50 млн грн, що на 450 млн грн менше, ніж торік.

«Детектор медіа» запитав у заступника міністра культури Юрія Рибачука, чи вистачить Мінкульту 50 млн грн на підтримку вітчизняного кіно цього року та що буде з конкурсом патріотичного кіно далі.

– Пане Юрію, у держбюджеті на 2019 рік закладено 50 млн грн на патріотичне кіно.

Я правильно розумію, що це кошти, які потрібні для закінчення виробництва тих кінопроектів, що перемогли в патріотичному пітчингу в 2018 році?.

– Це абсолютно правильно.

Схема фінансування цих проектів – 70% на 30%.

Тобто у 2018 році ми профінансували 70% бюджету стрічок, цього року профінансуємо ще 30%.

Для того, щоб мати можливість виконати свої зобов’язання перед виробниками, передбачено ці 50 млн грн.

– Ця сума в 10 разів менша, ніж минулого року.

Чи просило/очікувало міністерство більше коштів?.

– Ні.

Оцінювався загальний бюджет тих заявок, які були відібрані на конкурсі.

Цих грошей має вистачити на те, щоб закрити цю програму.

– Тобто міністерство й не планувало проводити другий патріотичний пітчинг?.

– Ні.

Бо ще є Український культурний фонд, який має конкурс підтримки національного кіно в тому числі (цього року УКФ отримає від держави понад 708 млн грн.

– це на 500 млн грн більше, ніж минулого року.

– ДМ).

Експертна рада (фільмів патріотичного спрямування.

– ДМ) все одно існує, можливо, УКФ звертатиметься до неї, залучатиме до відбору проектів у своєму конкурсі.

Яка частка з бюджету фонду піде саме на підтримку кіно, мені сказати важко, бо, за моєю інформацією, Наглядова рада фонду якраз зараз це питання розглядає.

Коли вони приймуть рішення, все стане зрозуміло.

Але в будь-якому разі Міністерство культури не планувало проведення другого конкурсу патріотичних фільмів.

– Як міністерство оцінює проведення цього конкурсу?.

– По-перше, конкурс проведено.

Бо на початку минулого року в нас не було жодного нормативно-правового акту, на підставі якого ми могли проводити цей конкурс.

По-друге, все відбувалося достатньо інтенсивно, при не дуже великій інституційній спроможності міністерства, сектор кінематографії складається всього з трьох осіб, які працювали в колосальній напрузі з величезним обсягом документів.

Можливо, не завжди все виходило ідеально, але, разом із тим, конкурс відбувся: було обрано Експертну раду, проведено пітчинг, визначено переможців, Кабінет Міністрів прийняв розпорядження, було проведено всі необхідні тендерні процедури.

Для мене позитивний уже сам факт, що ми виконали цю програму.

Успіх чи неуспіх – побачимо, коли вийдуть фільми.

3 січня в прокат вийшла стрічка «11 дітей з Моршина», от дивимося, як глядач сприйме це кіно, сподіваюся, що дуже позитивно.

Подивимося, як підуть серіали, бо це інновація – ніколи раніше держава не фінансувала такі проекти.

– Чотири проекти-переможці «патріотичного пітчингу» відмовилися від державного фінансування.

Куди підуть кошти, які було виділено на їхнє виробництво?.

– Ці кошти вже повернено в бюджет.

Йдеться про приблизно 4,7 млн грн.

Чотири проекти справді відмовилися.

Автори серіалу «Шериф» (ТОВ «Прокіно» – ДМ) не вказали причину.

Кінопроект кіностудії імені Довженка («Більше, ніж іншим» – ДМ) не зміг взяти участь у тендерних процедурах, оскільки в них була заборгованість із заробітної плати.

Ще в одного проекту змінилися бізнес-план і виконавець, який не брав на себе раніше задекларовані зобов’язання, і це ставило під загрозу реалізацію цього проекту.

І ще один проект навіть пройшов тендерну процедуру, але потім просто відмовився отримувати кошти з державного бюджету.