Показали 8 маловідомих замків України

Бучацький замок.

Замок був побудований у 14 ст.

Саме цим періодом датують знайдені під мурами фрагменти готичних колон та капітелей.

Він багато разів руйнувався і відбудовувався, через часті татарські та молдавські напади.

Руїни, що дійшли до нашого часу — залишки збудованого в середині 16 ст.

В 19 ст.

розібрали частину оборонних мурів, а каміння продали, як будівельний матеріал.

Власниками замку до осені 1939 р.

були дідичі міста — Потоцькі, останнім намісником — граф Артур Потоцький.

Добромильський замок, або Замок Гербуртів.

Найвищий (560 м над рівнем моря) замок Львівщини.

При хорошій погоді, з мурів замку можна побачити міста Перемишль і Самбір .Близько 1450 року львівський ловчий Микола Гербурт побудував на Сліпій горі біля Добромиля дерев'яний замок.

Проте замок згорів під час нападу татар у 1497 р.

Будівництво мурованого замку почав Станіслав Гербурт 1566 р.

відразу після того, як польський король Сигізмунд II Август надав місту Добромилю магдебурзьке право.

У 1614 Ян Щасний Гербурт завершив і дещо перебудував цю твердиню.

Вона мала винятково оборонні функції, житлові корпуси використовувались тільки для тимчасового перебування.

Після поділу Польщі австрійський уряд видав розпорядження розібрати старі укріплення, що й частково було зроблено.

До XVII ст.

тут стояв деревяний замок, який не раз знищували татарами.

За сприяння старости Червоногорода, львівського каштеляна Миколи Даниловича, звели мурований чотирикутний замок з вежами на кутах, який був оточений оборонним муром із в'їзною брамою.1648 року під час Національно-визвольної війни під проводом Хмельницького замок захопили повстанські загони.

1672 року його здобуло військо турецького султана Магомета IV.

Під час турецького панування замок був залишений мешканцями, після їхнього повернення стояв розорений.

Від 1778 р.

— власність Кароля Понінського, який 1820 р.

звелів розібрати 2 вежі й частину будівлі.

Камінь використав для спорудження палацу на замковому фундаменті.

До Першої світової війни палац мав вишукану терасу в італійському стилі та колонаду із 6 кам'яних колон.

Був оточений великим ландшафтним парком із фонтаном.

Червоногородський замок вважається одним з найзагадковіших і найромантичніших замків Тернопільщини.

Туристи часто асоціюють його із казковими "Двома вежами" з саги Толкієна "Володар персня".

Неподалік знаходиться мальовничий Джуринський водоспад.

Кудринецький замок.

Замок побудований з пісковика на початку 17 ст.

польськими шляхтичами Гербуртами.

Реконструйований в 18 ст.

Розташовувався на плато високої крутої гори, яку називають "Стрілкою", над річкою Збруч.

З трьох боків мав природну перешкоду, утворену гірським рельєфом.

Зведення замку в цьому місці було цілком виправданим: село лежало недалеко від молдовського кордону, на татарському Волоському шляху.

Татари нападали на ці землі в 16–17 ст.

Влітку 1648 року козацькі загони під керівництвом Максима Кривоноса та повсталі селяни вигнали коронний гарнізон з Кудринецького замку.

Микулинецький замок.

Про Микулинці ще в 1096 р.

згадав у своєму "Повчанні дітям" великий князь київський Володимир Мономах.

Село заснували ченці, які збудували у цій місцевості церкву святого Миколая, звідси воно отримало свою назву.

У княжі часи населення Микулина було зобов'язане утримувати дружину теребовлянського князя, а в 1387 р.

містечко захопили поляки.

Кам'яний замок почали будувати лише у 1550 р.

за наказом тодішньої власниці Микулинець Анни з Йорданів, дочки гетьмана короного Миколая Сенявського.

Потім фортеця перейшла до родини шляхтичів Зборовських, а згодом — Конецпольських.

До кінця 17 ст.

Микулинецький замок був одним з найголовніших фортів Речі Посполитої на її південно-східному порубіжжі і втратив свою військовооборонну значущість лише після відбиття Кам'янця в турків.

На початку 19 ст., замок купує австрійський барон Ян Конопка, котрий у 1815 році відкриває в приміщенні замку власну суконну фабрику.

Для цього він здійснив перебудову замкового комплексу, замість вузьких бійниць в стінах пробив великі вікна.

Цими нововведеннями остаточно порушивши фортифікаційність споруди.

Але з часом виробництво підприємливого барона збанкрутіло, і замок спорожнів.

З того часу він не відбудовувався і ним ніхто не цікавився.

Фактично замок був залишений на самознищення.

Невицький замок.

Замок уперше згадується на початку 14 ст.

як опорна база місцевого феодального бунту проти королівської влади Карла Роберта Анжу.

Тоді ж замок переходить до володінь роду графів Другетів, які будують на місці дерев'яного замку кам'яний.

У 1644 році під час релігійних воєн трансільванський князь Юрій І Ракоці зруйнував замок.

За володіння цим замком постійно відбувалися баталії між королями Угорщини, Трансильванії та Монгольскою імперією.

Постійні військові сутички, поширення вогнепальної зброї змушують князів частково перебудувати і значно укріпити Невицький, єдиний на Ужанщині замок.

Пнівський замок.

Замок — велика, добре спланована і продумана фортифікаційна споруда, яка була найбільшою на всій території Прикарпаття.

Будували з великих тесаних брил гірського сірого каменю; здебільшого на внутрішніх боках стін використовували також червону цеглу.

Мури зводились, перш за все, як оборонний об'єкт.

Не дивно, що їх товщина сягала одного метра і більше.

Зовнішні стіни ще масивніші і неприступніші — товщиною до 1,8 м.

Твірних стін п'ять — замок у плані п'ятикутний і укріплений вежами, розміщеними по всьому периметру зовнішніх стін.

Веж - п'ять, всі вони різні за висотою, формою і призначенням.

Найбільш уразливий і незахищений замок з півночі але, не зважаючи на це, він був для того часу одним з найбільш укріплених та пристосованих до довготривалої облоги в усій Україні, навіть Олексі Довбушу не піддався.

Але часті перебудови, зміна господарів та зміна державних кордонів і напрямків торгових шляхів, розвиток військової техніки вели до поступового занепаду замку — він втрачає значення, важливого військового пункту і помітної оборонної одиниці.

Його все активніше перебудовують і пристосовують для інших цілей, але процес занепаду відвернути було вже неможливо.

На початку 19 століття замок повністю пустіє і його навіть починають розбирати.

Сидорівський замок.

Зведений на високому пагорбі, що омивається з трьох боків річкою, з пісковику та вапняку в 40-х роках 18 ст.

шляхтичем Марціном Калиновським.

Замок мав 7 веж і досить витягнуту з півночі на південь форму.

Замок був сильно пошкоджений під час турецької навали 1672 року, потім відновлювався.

З початком XVIII століття втратив оборонне значення, занепав і потроху руйнувався аж до наших часів.

Раніше показали казкові зимові краєвиди з усього світу.