Росія хоче жити по-старому? Рік до нової газової війни

Сьогодні в Брюсселі відбувся другий раунд тристоронніх газових переговорів у форматі Україна-Росія-ЄС.

На зустрічі були присутні єврокомісар з питань Енергетичного союзу Марош Шефчович, міністр закордонних справ України Павло Клімкін, голова НАК «Нафтогаз України» Андрій Коболєв та виконавчий директор компанії Юрій Вітренко, міністр енергетики Росії Олександр Новак і голова «Газпрому» Олексій Міллер.

Мета зустрічі – узгодити питання транзиту газу з Росії до Європи територією України з 1 січня 2020 року.

Востаннє транзитний контракт між Києвом і Москвою був укладений в 2009 році, і його дія завершиться 31 грудня 2019-го.

Попередні трьохсторонні газові переговори на такому ж рівні пройшли 17 липня 2018-го в Берліні.

Наступна мала відбутися восени, але про неї так і не домовились, так само як не відбулись експертні переговори з питання транзиту, які були заплановані на 15 січня.

Сьогоднішні переговори є проміжними – це не остання зустріч у подібному форматі, тому значних результатів від неї ніхто не очікував.

Особливо важко було розраховувати на поступки сторін, зважаючи, що «Нафтогаз» намагається стягнути з «Газпрому» присуджені в 2018 році Стокгольмським арбітражем $ 2,6 млрд, тоді як «Газпром» прагне змусити Україну відмовитись від своїх претензій в обмін на продовження транзиту.

На зустрічі представники «Газпрому» заявили про бажання продовжити чинні контракти з НАК «Нафтогаз України», та про те, що не збираються виконувати рішення Стокгольмського арбітражу, і схоже обрали тактику затягування переговорів.

Українська ж сторона наполягає, що умови договорів мають бути переглянуті, і попереджає Росію: тепер ніяких «договорняків», а лише реальні контракти.

Ризики для України.

У «Нафтогазі» допускають, що з 2020 року Росія може зупинити транзит газу через Україну, так як до кінця 2019 року повинен запрацювати «Північний потік-2», яким газ з РФ до Німеччини буде йти через Балтійське море по двох нитках газопроводу загальною потужністю 55 млрд куб.

м газу в рік.

Крім того, Росія продовжує будувати дві нитки «Турецького потоку», яким передбачається транзит газу до країн Півдня Європи через Туреччину.

Все це означає, що російський газ буде йти в обхід України, чий дохід від ГТС досі сягав до $3 млрд на рік.

Проте, як писав «Главком», експерти російського Центру енергетики Московської школи управління «Сколково» вважають, що у 2020 році ризику різкого падіння об’ємів українського транзиту ще не виникне, якщо і буде зниження, то плавне.

Чого очікувала Україна від переговорів.

Українська сторона заявляла, що буде намагатись зберегти транзит російського газу по своїй території після 2019 року, причому відстоюватиме укладання нового договору, складеного відповідно до європейських правил та стандартів, про що на минулому тижні заявляв голова НАК «Нафтогаз України» Андрій Коболєв.

Для того, щоб досягти запланованого, в НАК «Нафтогаз України» заявили, що за умови підписання довгострокового контракту на транзит природного газу готові знизити суму претензій до «Газпрому» у шість разів: з $12,5 млрд до $2 млрд.

Виконавчий директор «Нафтогазу» Юрій Вітренко нагадав, що вимоги на $10 млрд за поточним позовом пов'язані з припиненням транзиту та відповідно прискореною амортизацією ГТС України, і відповідно, якщо транзит триватиме, то скоротиться і сума вимог.

Щодо сьогоднішніх перемовин, то Юрій Вітренко в коментарі агентству Deutsche Welle зазначив, що «на політичній зустрічі неможливо погодити всі технічні аспекти», і нагадав, що попередню зустріч на рівні експертів російська сторона проігнорувала.

У «Нафтогазі» уточнили, що для забезпечення транзиту потрібно укласти контракт між «Газпромом», як оператором газотранспортної системи Росії, і українським оператором ГТС (Укртрансгаз), а також контракт з «Газпромом» як постачальником газу, на бронювання потужностей транзиту українською ГТС.

«Найкращий варіант для України - щоб європейські компанії бронювали ці потужності, купували газ на кордоні Україна-Росія», - зазначив Вітренко, додавши, що українська компанія не готова підписати договори з особливими умовами для Росії.

На чому наполягає Росія.

Попри те, що Росія вводить в дію нові газопроводи через Балтику і Туреччину, запрацюють вони на повну потужність, за різними оцінками, не раніше 2021-2022 років, тому від українського транзиту Росія не зможе відмовитись вже з 2020 року.

Про продовження поставок газу через українську територію при їх економічній доцільності заявляв і очільник «Газпрому» Олексій Міллер, і президент РФ Володимир Путін.

Головна вимога Москви - врегулювання суперечок з «Нафтогазом» за контрактами від 2009 року.

Російські ЗМІ також стверджували, що основна вимога «Газпрому» - ставка за транзит не вище, ніж в середньому по Європі: не більше $2,5-3 за 1 тис.

м за 100 км.

Співробітники російського Центру енергетики Московської школи управління «Сколково» оприлюднили дослідження «Один рік до часу «Ч»: в пошуках компромісу в українському газовому транзиті», в якому прогнозували, що цілком реально Росія забезпечить Україні 40 млрд куб.

м щорічного транзиту – це той мінімум для економічно рентабельної роботи ГТС.

На думку російських експертів, щоб допомогти зберегти український коридор, європейські компанії можуть вкласти інвестиції в українську ГТС та навіть взяти її в управління, що може допомогти знизити собівартість транзиту і підвищити рівень беззбитковості «труби».

І нагадали, що у квітні 2017 року НАК «Нафтогаз України», ПАТ «Укртрансгаз», Snam S.

(Італія) і Eustream a.

(Словаччина) підписали Меморандум щодо спільної оцінки можливостей співробітництва у використанні і розвитку ГТС України: словацька ГТС є «природним продовженням» західного напрямку українського транзиту, а Італія, яка після запуску «Північного потоку-2» зможе отримувати газ «обхідним шляхом», зацікавлена зберегти український коридор, як найбільш короткий маршрут.

Також експерти «Сколково» зазначають що якщо Москва добудує всі обхідні «потоки» і український транзит збережеться тільки для країн, куди росіяни «не можуть дотягнутись», неможливою стає нинішня схема, коли російський газ реверсом через Європу надходить в Україну.

Чим закінчились перемовини.

Представники «Газпрому» пропонують продовжити чинні контракти з НАК «Нафтогаз України», причому навіть без проведення будь-яких експертних консультацій.

Міністр закордонних справ України Павло Клімкін у відповідь нагадав, що Україна готова підписати угоду про транзит тільки згідно з європейськими правилами.

«Російська сторона навіть не розглядає те, що у нас абсолютно інше законодавство, інші правила, інші закони, які відзеркалюють європейське законодавство.

І те, що ми маємо перейти від «договорняків» до реальних контрактів, заснованих на європейських правилах, це ні російська сторона, ні тим більше «Газпром», розглядати на цьому етапі не хоче», - підсумував Клімкін.

Російська сторона відмовляється визнати рішення Стокгольмського арбітражу.

Клімкін додав, що європейські колеги згодні з тим, що Росія має виконувати рішення, прийняті у Стокгольмському арбітражі і в цьому питанні підтримують Україну.

«Я дуже радий, що ми сьогодні з делегацією Європейської комісії виступали з дуже чіткою однією позицією.

Вдячні позиції Єврокомісії, які підтвердили, що рішення суду має виконуватися в повному обсязі, що Україна має право подавати нові позови», - заявив очільник МЗС.

Україна отримала від Єврокомісії пропозицію про можливі обсяги й терміни контракту на транзит газу після 2019 року, заявив голова правління НАК «Нафтогаз України» Андрій Коболєв, відмовившись уточнити, в чому саме полягають ці пропозиції.

Проте додав, що до наступної зустрічі в «Нафтогазі» визначаться, чи погоджуватись на ці умови.

Марош Шефчович відзначив після зустрічі, що об’єми транзиту газу через Україну після 2019 року повинні залишитись достатніми, щоб забезпечити привабливість для інвесторів української ГТС.

По факту переговорів, представники української делегації висловили припущення, що Росія буде затягувати переговори до травня або і червня – на період після виборів президента України.

Тоді буде зрозуміла політична ситуація в Україні, і відповідно Москва буде знати, як, з ким і на яких умовах домовлятися.

Яна Степанковська, «Главком».