Foreign Policy: Сирія розпалася на три країни, в кожній з яких йдуть свої нові війни

13:58, 19 березня 2019.

Світ.

26.

Часто інтереси колишніх союзників більше не збігаються і вони ведуть нову битву за владу і вплив.

Війна, яка спустошувала Сирію більш ніж половину десятиліття, добігає кінця.

Халіфат під назвою «Ісламська держава», який проголосив у червні 2014 року Абу Бакр аль-Багдаді в Мосулі, тепер скоротився до кількох квадратних метрів в сирійській нижній долині річки Євфрат.

І цей останній шматок території під контролем терористів от-от буде визволений курдськими силами.

Сунітське повстання проти режиму Башара Асада, тим часом, вже закінчилося.

Все, що від нього лишилося, тепер стало складовою турецького проекту з перетворення частини північно-західної Сирії на утворення, підконтрольне Анкарі, пише Foreign Policy.

Однак, місце старих війн у близькосхідній країні зайняли нові.

Вони відбуваються у трьох фактично незалежних регіонах, чиї кордони все чіткіше вимальовуються, поки дим від попередніх битв розсіюється.

Перший з цих регіонів – територія режиму Асада, якого підтримує Росія.

Другий – місцевість на схід від Євфрату під контролем Сирійських демократичних сил, які здебільшого сформовані з курдських сил.

Їх з повітря підтримують США і Захід.

Третій регіон контролюють турки і їхні ісламські союзники в провінції Ідліб.

Район Асада найбільший.

Він включає 60% країни.

Район Сирійських демократичних сил – це 30% Сирії.

Ще 10% - під контролем турецько-сунітських військ.

В кожному з цих регіонів відбуваються свої громадянські війни, які підживлюють сусідні анклави.

Найбільш крихкий з них з точки зору як міжнародних угод, так і відносин із зовнішніми силами – це турецький регіон.

Його південну частину зараз контролює сирійська гілка «Аль-Каїди» під назвою «Хаят Тахрір аль-Шам».

Від наземного вторгнення з боку військ Асада це місце захищене Сочинськими домовленостями, які погодили президенти Володимир Путін і Раджеп Таїп Ердоган у вересні 2018 року.

Але хоч наземного вторгнення не відбувається, режим в Дамаску обстрілює Ідліб і Хаму з артилерії буквально щодня.

Далі на північ лежить колишній курдський кантон Афрін.

Тут силам Туреччини і їхнім союзникам доводиться мати справу з повстанням, яке підтримують підрозділи курдської організації YPG.

За даними Bellingcat, з березня 2018-го до січня поточного року у районі Африна відбулося 220 атак проти турецьких сил.

Лише в минулому місяці від атак загинули 100 людей.

Ці атаки почалися в січні 2018 року одразу після того, як армія Туреччини вступила в регіон в рамках операції «Оливкова гілка», яка знищила курдський автономний кантон в Сирії.

YPG не бере на себе відповідальність за атаки проти курдів.

Територія на схід від Євфрату, яку контролюють США і Сирійські демократичні сили, теж охоплена внутрішніми конфліктами, які провокують зовнішні гравці.

Згідно з даними «Сирійської обсерваторії з прав людини», з серпня 2018 року в цьому районі було вбито «236 бійців Сирійських демократичних сил, цивільних, нафтових працівників і чиновників».

І всі ці жертви не були пов’язані з війною проти «Ісламської держави».

Вбивства відбулися в чотирьох провінціях: Ракка, Алеппо, Хасака і Дейр-Еззор, які повністю чи частково контролюють курди, яких підтримують США.

Сирійські демократичні сили звинувачують у цьому Туреччину.

Однак, підозри падають також і на режим Асада, його іранських союзників чи на «Ісламську державу».

Території, які ж контролює режим Башара Асада, наразі найбільш безпечні з усіх трьох регіонів.

Але і тут відбуваються заворушення.

Хаотичні формування захоплюють владу і створюють свої зони впливу.

Приміром, лояльні до Ірану місцеві й іноземні бойовики, військова поліція Росії, ліванська «Хезболла», і, звісно, різні служби безпеки сирійського режиму конкурують між собою за владу і контроль.

Вони співпрацювали раніше, коли йшлося про порятунок режиму Асада.

Але тепер їхні інтереси не збігаються.

#Росія#війна#Сирія#Туреччина#Асад.

IноЗМI.

телеграм-канал перекладів зарубіжної преси.

Читати в Telegram.