Хлопці фліртували на всі боки – і чешки тратили голови

"Я раював від думки, що на мою долю випала честь показати всьому світу душу нашого народу – таку ніжну, могутню, елементарну, а разом з тим загадкову, як сама природа", – пише Олександр Кошиць (1875–1944) у спогадах про початок європейського турне Української республіканської капели.

24 березня 1919 року хор залишає тодішню столицю Української Народної Республіки Кам'янець-Подільський.

Капелу створюють за розпорядженням члена Директорії УНР Симона Петлюри.

Сотню виконавців набирають за конкурсом у Києві в січні 1919-го.

Співакам дають статус держслужбовців.

Керівником ставлять диригента Олександра Кошиця.

Через проблеми з транспортом частина співаків не можуть дістатися Кам'янця.

Там добирають виконавців.

Виходить колектив із 80 осіб."Капела являла з себе доволі мішаний матеріал.

До десяти осіб було з вищою освітою, були студенти й народні учителі.

Зовсім безосвітніх ми не мали.

Були люди високо ідейні й патріоти.

Та більшість – "просто українці".

Була й окрема група капелян із "російським душком", – згадував співак Лев Безручко.

Перші концерти дають у квітні 1919-го у Станіславові – тепер Івано-Франківськ.

Потім відспівують Великодню службу у Стрию на Львівщині.

Їдуть на Закарпаття, яке належить Чехословаччині.

В Ужгороді колектив сприймають за шпигунів і затримують на п'ять днів.

На утримання капели Петлюра розпорядився виділити 1 184 500 карбованців.

Але через війну немає сталого фінансування.

Артистам затримують зарплату."Цю кочову орду страшно було серед білого дня підпустити до міста, – згадував Кошиць.

– Знаменитий артист Кузьмін був в обмотках, гімнастерці і без ознак білизни.

Зражевський – у чоботях, які забули про підошви й каблуки, фізія неголена, напевно, з початку світової війни.

Але всіх перевершив канцелярист Кизима – чорний, як жук, здоровенний дядько.

В зубах чи люлька, чи козяча ніжка.

В руках тягне відро, з якого стирчить сокира, налигач, обценьки й гасовий примус".

У такому вигляді прибувають до Праги.

Тиждень готуються до концерту, шиють вбрання.

Виконують чеський та український гімни, релігійні канти, колядки, щедрівки та народні пісні."Українці прийшли й перемогли.

Дійсно, аж надто довго не знали ми про них і тяжко кривдили, коли несвідомо з'єднували проти їх волі в одне ціле з російським народом.

Наше бажання великої і неділимої Росії є слабким аргументом проти природи і волі цілого українського народу", – пише після виступу у Празі диригент Ярослав Кржічка у журналі Hudebni Renue.

Майже щодня виступають у столиці та інших містах.

Концерти проходять у переповнених залах.

У пресі – лише схвальні відгуки."Усе українське стало модним у Празі.

Мої хлопці фліртували на всі боки – і чешки тратили голови", – пише у щоденнику Кошиць.

За допомогою української місії у Празі хористи роблять собі візи до Австрії та отримують гроші на одяг."Подбайте, щоб Українська республіканська капела могла приїхати до Парижа, – пише Симон Петлюра до українського дипломата Михайла Тишкевича у Францію.

– У Чехії вона творила фурор і багатьох москвофілів перетворила в українців.

Можливо, перебування капели в Парижі улегшить і прочистить атмосферу упередження до нас".18 березня 1890-го рейхсканцлер Німецької імперії 75-річний Отто фон Бісмарк подав у відставку.

За два десятиліття при владі він об'єднав розрізнені князівства в централізовану державу.

Але населення вважало зам'якою його політику щодо сусідніх країн.

Імператор Вільгельм II побоювався, що канцлер перебирає на себе всю владу.

Тому сприяв відставці Бісмарка.20 березня 1792 року нижня палата парламенту Франції затвердила страту за допомогою гільйотини.

Конструкцією з великим лезом відтинали голову.

Вважали її найгуманнішим способом розправи над злочинцями.

Застосовували до всіх верств населення.

Цим підкреслювали рівність громадян перед законом.

Гільйотина залишалася головним способом страти у Франції до скасування смертної кари 1981-го.88000 італійських солдатів під проводом сардинського короля Карла Альберта програли битву 75-тисячній армії Австрійської імперії біля міста Новара 23 березня 1849 року.

Італійці хотіли вигнати австрійців зі своїх володінь на півночі країни – Сардинського королівства та Ломбардо-Венеціанської області.

Після поразки вони відступили і Карл Альберт зрікся престолу.

Його наступник Віктор Емануїл ІІ уклав перемир'я, за яким поступився частиною земель і зобов'язався виплачувати контрибуцію австрійцям"Мені давно дали зрозуміти, щоб я покинув хибну думку про те, що Сонце – у центрі Всесвіту і є нерухомим.

Я вірив, що Земля рухається навколо нього.

Мене переконали відмовитись від цієї думки, не захищати її.

Зараз я визнаю її єрессю та закликаю зненавидіти", –каже 69-річний італійський фізик Галілео Галілей у Римі перед релігійним судом 22 березня 1633-го.

Текст зречення йому підготували завчасно.

Перед тим звинуватили у підтримці теорії системи світобудови Миколая Коперника (1473–1543) про рух Землі навколо Сонця.

Церква вважала її хибною.

Після зречення Галілей прожив майже 10 років під домашнім арештом.