Вервиця, яку зробили з тюремного хліба

18-річну Дарію Боровик ув'язнили 1951-го.

Народилася в селі Забір'я – тепер Жовківського району Львівської області.

Була зв'язковою Української повстанської армії.

Вирок – 25 років із конфіскацією майна "за зраду Батьківщині та участь у контрреволюційній організації".

Покарання відбувала в Озерлагу поблизу сибірського міста Тайшет.

Працювала на лісоповалі, потім – на будівництві північної гілки Байкало-Амурської магістралі.

Згадувала знущання на­глядачів, обшуки, перевірки, штрафні пайки.

На вікнах були ґрати, на ніч бараки зачиняли.

Годували соленою тюлькою і щами з гнилим запахом.

Рідним дозволяли писати двічі на рік."Ми завжди з нетерпінням чекали вихідного дня – неділі, – пише Дарія Боровик у книзі "Побачене і пережите", виданій 2016-го.

– Старалися вбратись гарно, витягали з мішечків найкращий одяг.

Сідали між нарами і тихенько відправляли Службу Божу, а в травневі дні – Молебні до Матері Божої".

Вервицю для молитви жінка виготовила самостійно.

Окрайці хліба пережовувала й так робила намистини.

Їх нанизувала на нитку, витягнуту із сорочки.

Вийшла на волю 1955-го – після смерті головних ініціаторів репресій Йосифа Сталіна та Лаврентія Берії.

Приїхала до дядька у Станіслав – теперішній Івано-Франківськ.

Вивчилася на бухгалтера.

Отримала скерування на роботу до Стрия на Львівщині.

За рік вийшла заміж за політв'язня Богдана Корчака, який відбув 10 років таборів.Їхній син Андрій Корчак – герой Небесної сотні.

18 лютого 2014 року на столичній вул.

Інститутській його до смерті забили "беркутівці" й тітушки.

Йому було 49 років.

Дарія Корчак померла 11 лютого.

Мала 85 років.

Зроблена з тюремного хліба вервиця зберігається в Меморіальному комплексі "Борцям за волю України" у Стрию.