Добре став відчувати час – до хвилини вгадував, коли буде дзвінок

Коли Максим Богаєнко востаннєОтримував подарунок.

Минулого літа побував у дев'яти європейських країнах.

Їхав на фестиваль живих статуй у Бельгії, потім зазирнув в Амстердам.

У якийсь момент розслабився – і відпочинок розтягнувся на два місяці.

Одну з ночей провів у придорожному кафе в Люксембурзі.

Питаю: можна тут до ранку залишитися? Кажуть: "Без проблем".

Вмостився у крісло і задрімав.

Десь за півгодини хтось плескає по плечу.

Перша думка: попросять піти.

Стягую пов'язку з очей і бачу хлопця з кока-колою і гамбургером.

"Це мені?" – питаю.

"Так", – віддає і йде.

У поїздці переважно харчуєшся бутербродами.

А тут величезний гамбургер з добре просмаженою котлетою.

Коли доїв, дивлюся, до мене йде прибиральниця з якоюсь коробочкою.

"Це для вас" – віддає.

Відкриваю і переживаю ще один гастрономічний стрес.

Всередині – шість пончиків.

Ночував просто небаУ серпні 2018-го.

Приїхав у Париж автостопом.

До того побував у Мадриді, Барселоні, Лісабоні.

Красот надивився стільки, що від французьких пам'яток, фонтанів і палаців нудило.

Обмежився Нотр-Дамом і Ейфелевою вежею.

І вирішив тікати з міста.

Знайшов за картою заправку на виїзді – планував там зловити машину.

До неї пройшов 6 кілометрів, але вночі вона не працювала.

Був стомлений, не знав, що робити.

Дивлюся, навпроти готель, поруч – сміттєвий бак, біля нього – два матраци Dormeo.

Один із них закинув за огорожу готелю і влаштувався під деревом.

І тут починається дощ.

Врятувало дерево і підстилка, яку знайшов перед цим на пляжі.

Накрився і заснув.

Вранці з Парижа вибрався електричкою.

БивсяПівроку тому зчепився з хлопцем, який так набрався на вечірці, що почав кидати в людей дротики для гри в дартс.

Я йому зробив зауваження – він тицьнув мене у підборіддя.

Я не витримав і врізав.

Суперник виявився кандидатом у майстри спорту з кікбоксингу.

Хвилин десять ми каталися з ним у калюжі.

Потім повернулися в приміщення, випили на брудершафт і розійшлися друзями.

Вранці на репетиції в театрі довелося пояснювати, чому в мене права частина обличчя розпухла.

Добре, що до прем'єри залишався місяць.

Потрапляв в аваріюУ 14 років із дідом перекинувся на мотоциклі.

Їхали на дачу, я сидів за кермом.

Коли піднімалися на гору, слабо витиснув газ, і ми покотилися назад.

Я вдарив по гальмах.

Але натиснув не на передні, а на задні.

Машина стала дибки – і ми перевернулися разом із нею.

"Урал" був масивний, з коляскою.

Та відбулися подряпинами.

Три роки тому.

На фестивалі театрів ляльок у Польщі познайомився з італійською актрисою Камілою.

Це була симпатія з першого погляду.

У неї в зовнішності щось східне, а мене азіатки завжди приваблювали.

Чотири дні ми не розлучалися.

Влітку без попередження махнув автостопом до неї в Рим.

Приїжджаю, а вона на зйомках.

Чекав 15 годин.

Коли через тиждень від'їжджав, було відчуття, що більше не побачимося.

Листуємося, але сильних емоцій уже немає.

Пише, що непогано було б побачитися.

Та у європейців "хочу бачити" не обов'язково означає щось романтичне.

Два роки працював демонстратором пластичних поз.

По 8 годин позував для студентів Харківської академії дизайну та мистецтв.

Спочатку складно: тіло дуже свербить і пітніє.

Постійно хотілося поворухнутися.

Але з часом звик.

Переслухав купу альбомів.

Добре став відчувати час – буквально до хвилини вгадував, коли буде дзвінок.

Востаннє був натурником узимку 2010-го.

Руки підняті вгору і злегка сперті на стіну, одна нога на підвищенні, обличчя – до стіни.

Найскладніша постановка за всю практику.

Руки, шия – все затерпало.

Коли з'явилася вакансія на зйомках фільму "Дау", кинув цю роботу з полегшенням.

Потрапляв під вплив2015-го захопився оздоровленням – бігав зранку, відмовився від м'яса, кинув курити.

Шкільний друг став вегетаріанцем і мене агітував.

Вирішив спробувати.

Камінням шунгіт заряджав воду.

Ще й батьків підсадив.

Шлунок зменшився – пари бутербродів вистачало на півдня.

Коли за місяць втратив 10 кілограмів, вирішив, що досить.

А коли схуд ще на 2 кіло, – запанікував.

І кинув дієту.

Купався в океаніУлітку 2018 року приїхав у португальське селище Сагреш.

Узяли зі знайомою вина й пішли на пляж.

Липень, сонце пече, а океан холодний.

У воду заходив разів 15, але на хвилину, бо тіло зводили судоми.

"Океан, – звернувся я, стоячи по пояс у воді.

– Забери мою печаль".

І тут мене накриває така сильна хвиля, що змила окуляри для плавання.

Коли поверталися, знайшов подібні на лавці біля магазину.