Противниками Варшавського договору були найближчі соратники Петлюри
Противниками Варшавського договору були найближчі соратники Петлюри

Противниками Варшавського договору були найближчі соратники Петлюри

У ніч з 21 на 22 квітня 1920 року у Варшаві міністр закордонних справ Української Народної Республіки (УНР) Андрій Лівицький та віце-міністр закордонних справ Польщі Ян Домбровський підписали Угоду про співпрацю обох урядів.

Політичні й військові конвенції договору розробляли таємно від уряду УНР й польського сейму.

Згідно з ними, в обмін на визнання незалежності УНР і військову допомогу, Симон Петлюра погоджувався визнати українсько-польський кордон по річці Збруч і далі по Прип'яті до її гирла.

В Галичині угоду сприйняли негативно.

Історик Степан Томашівський критикував за це Петлюру.

Та воно й не могло бути инакше.

Щож уявляв із себе Петлюра з осени 1919 р.? З утікача-комірника став політичним наймитом.

Про моральний і національно-політичний бік цеї служби нема що й казати; з дипломатичного і міжнародно-правного становища беручи, були всі варшавські акти найдурніші у світі.

Та Петлюра не бачив і не розумів цього; він навіть не відчував усеї смішности свойого становища – смішности, яка убиває..

" - писав Томашівський.

За умовами договору, польський уряд Юзефа Пілсудського відмовився від намірів розширити територію Польщі до кордонів Речі Посполитої 1772 року та визнав УНР.

До Польщі мала відійти Східна Галичина та 5 повітів Волині, тобто територія, що належала Австро-Угорщині і Росії.Варшавський договір засудили також найближчі прибічники Симона Петлюри — Володимир Винниченко,Михайло Грушевський та інші.У жовтні 1920 року, після закінченні польсько-радянської війни, польський уряд визнав УСРР і уклав з нею Ризький мирний договір 1921 року.

Він фактично анулював Варшавський договір.

Цей радянсько-польський договір був укладений як проти УНР, так і проти С.

Радянська влада поширювала ідею, що Петлюра продав Україну Польщі.Насправді він змушений був піти на такий крок.

Петлюра міг або втратити все, або пожертвувати частиною і через союз з Польщею вибороти для України незалежність, отримати підтримку держав Антанти і об'єднати сили УНР та Польщі для боротьби проти головної загрози — більшовицької експансії.Ця угода мала символічне значення для УНР.

Попри це, уряд Симона Петлюри мусив піти на великі поступки, бо визнавалися уже де-факто встановлені кордони по межі розташуванням польських військ в Україні — по річці Збруч.

Це означало тимчасове зречення від великих етнічних українських територій Галичини, Західної Волині, частини Полісся, Лемківщини, Підляшшя, Посяння і Холмщини.

Історик Ярослав Файзулін підготував збірку документів "Андрій Лівицький.

Листування (1919-1953 роки)".

До книги увійшли 306 листів президента УНР в екзилі Андрія Лівицького.

Очолив український уряд після вбивства Симона Петлюри 1926-го.

Источник материала
Поделиться сюжетом