Не за всі гроші світу: як провести бюджетну відпустку в Італії

Щоразу, коли я думаю про відпустку, в мені борються дві людини.

Перша завчасно шукає квитки на лоукости, думає, де дешевше жити, дивиться, аналізує погоду, щоб речі влізли в рюкзак ручної поклажі.

Друга намагається запевнити, що відпочинок — коли ти лише відпочиваєш і ні про що не думаєш.

Взагалі, ні про що.

Особливо про те, чи не зірветься черговий хост або як ви знайдете автобусну зупинку у дупі світу.

Не знаю, яка з них відповідає за "голос розуму", проте на цей раз перемогла саме перша.

Мені знову вдалося переконати себе, що по гарячій путівці в Єгипет я ще встигну відпочити колись на пенсії, а поки — час збиратись в мандрівку північчю Італії.

Перше правило бюджетної поїздки — довгострокове планування.

Особливо це стосується квитків.

Ця поїздка почалась з повідомлення подруги, яка знайшла в телеграм-каналі зі знижками квитки у Венецію, про яку мріяла з чотирнадцяти років.

Менш ніж за півгодини вони були у нас — проте з вильотом через 11 місяців.

Це настільки заздалегідь, що допоки настане їх час, можна встигнути забути, що взагалі кудись збиралася.

Та коли це чиясь мрія — шанси на забуття наближаються до нуля.

Залишається чекати.

Коли вже зрозуміли, що "час Х" наближається і треба планувати наші пересування по самій Італії, аі фраза "ой, треба ще дожити" вже не спрацьовує", то просто відкрили карту.

Ми прилітали у Венеції, а зворотній рейс мали з Мілана.

Тож треба було якось заповнити цей проміжок.

Не найбільш оптимальним логістично, проте таким, як підказувало серце, чином ми вирішили, що з Венеції вирушимо у Верону (бо Ромео, до тебе моє серце лине), звідти у Флоренцію (бо крапочка на карті була великою), потім Піза (бо якщо не підтримала Пізанську вежу, то і не рахується, що була в Італії), а звідти вже у цитадель моди — Мілан.

Загалом на квитки витратили близько 100 євро: 60 на літак і 40 по країні.

Житло *.

Головним нашим експериментом стали пошуки житла за допомогою сайта Couchsurfing — онлайн-сервісу, на якому учасники діляться місцем для ночівлі з подорожуючими.

Я вже пробувала використовувати його раніше, і зрозуміла, що це не так страшно, як може здатися на перший погляд.

Ба більше, цього разу нас було двоє, тож що може статися? Цього разу на нас чекали нові історії.

Венеція *.

У Венеції ми зупинялися на дві ночі і "хоста", а саме так називається людина, яка надає подорожуючим притулок, знайшли ледь не в останній момент.

Якопо — моряк, у якого якраз перерва між рейсами — викликав довіру своїм почуттям гумору:.

"Привіт, Аліно, я з радістю захощу тебе і твою подругу.

На жаль, мій приватний літак зламався, а минулої ночі якийсь негідник вкрав мою Ферарі, але я й досі можу покатати вас на човні по Венеції та околицям".

Потім виявилось, що він ще й прихильник Достоєвського і Булгакова.

Тож нам було про що поговорити.

Коли ми приїхали, він вже хостив одну українку, яка наразі живе в Польщі.

Тож нас вже було четверо.

Ми залишили речі у окремій кімнаті, яку він нам виділив, і пішли кататись на човні.

Якобо виявився, певно, найкращим хостом, якого можна було б знайти у Венеції, адже показав нам її з боку води.

"А так можна, просто взяти човен і самому кататися цими вуличками?", — захоплено запитала у нього я.

"Можна, якщо в тебе є прописка у Венеції.

В мене немає.

Але я народився тут і все своє життя тут прожив, тож можу собі дозволити", - відповів Якопо і показав будинок, в якому пройшло його дитинство.

Нам не дуже пощастило з погодою: усі два дні йшов дощ, і Венеція здавалась надзвичайно похмурою, а велика кількість масок, як у лікарів за часів чуми, у крамничках на вулицях наштовхувала на думку, що ми в якомусь фільмі жахів про Середньовіччя.

Тож єдине, що залишалось: курсувати від траторії до остерії, і робити висновок, що Італія — це смачно.

Флоренція *.

Враховуючи, що у Вероні ми проводили лише день, наступною точкою, де нам довелося шукати житло стала Флоренція.

Фото Baloncici/Depositphotos.

Хост, який мав нас прийняти, "злився" в останній момент.

Не те, щоб це було рідкістю і здивувало мене, проте змусило нервувати.

В автобусі, де нам найчастіше і вдавалося ловити wi-fi, я почала писати всім, хто пропонував нам зупинитися.

І врешті-решт Альберто, який до того писав, що міг би прихистити одну з нас, а іншу може прихистити його друг, погодився захостити нас обох (це була наша умова).

Він забрав нас з вокзалу, ми прогулялись нічним центром Флоренції, де Альберто намагався розказати все, що пам’ятав про визначні місця, і дуже радів, коли ми не задавали додаткових питань.

Ми зайшли в ресторанчик його друга повечеряти традиційними стравами і випити к’янті — місцевого вина, яким всі пишаються.

Потім Альберто завіз нас в якусь маленьку квартиру, яку, за його словами, знімав на двох з другом.

З якою метою — нам залишалось лише здогадуватись.

Проте він залишив нам ключі і зник на наступні два дні, мотивуючі все зайнятістю і роботою.

Звичайно, коли ти і бізнесмен, і музикант, і футболіст, а саме це він про себе розповідав — де знайти часу на щось ще?.

Зранку другого дня ми занесли ключі від квартири в ресторанчик його друга і поїхали далі.

Фото Alex.

Тут почались пригоди.

Коли ми вже їхали в автобусі в Пізу, наш хост Парса, з яким ми домовились завчасно і ні про що собі не переживали, почав робити недвозначні натяки.

Наприклад, чи не проти я, якщо він буде спати зі мною в одному ліжку.

Ми відмовили йому і відхилили пропозицію на сайті (хоча він швидко почав переконувати, що нічого такого не мав на увазі), і зняли хостел за 16 євро з людини за ліжко у чотирьохмісному номері для дівчаток.

До того ж, діяла чудова пропозиція на вечерю — платиш 8 євро і їси все, що завгодно і скільки захочеш.

Плюс напій!.

Загалом, якби не залізничні шляхи, які були надто близько і надто чутними, місцина чудова — гарна літня тераса, величезна кухня, де можна їсти, працювати за ноутбуком, чи насолоджуватись життям за келихом вина.

Мілан *.

Чорна смуга з каучсерфінгом продовжилась і хост з Мілану просто перестав відповідати.

Я вже була трохи пригніченою ситуацією в Пізі, тому не мала бажання домовлятись ще з кимось.

Тому ми знову забронювали перший-ліпший хостел.

Ми приїхали в місто о 22, поки розібрались з метро, поки знайшли готель була вже 23 хотілось лише одного — лягти в ліжко і відключитись.

Проте це виявилось найгірше місце, в якому мені доводилось спати, ще й платити за це.

У нас був шестимісний номер для дівчат, проте більше він був схожий на гуртожиток для жінок-еміграток.

Спочатку я не могла заснути, бо боялась, що хтось зіпре мій рюкзак.

Як тільки починала засинати — хтось крутився зверху, і я прокидалась.

В якийсь момент стала чекати, що ось-ось виповзе тарган, потім почала істерично чухатись, бо здавалось, що в мене завелись чи то воші, чи то кліщі.

Сонце зійшло і ми лишили це місце — пощастило, що це була остання ніч, і ми трохи відіспались в літаку.

Загалом за житло, а платили ми за два хостели по одній добі з людини, вийшло 34 євро.

Другий коштував 18 (16 за прайсом + 2 за постіль), проте він, звичайно, того не коштував.

Висновок: ніколи нічого не бронювати, не прочитавши попередньо відгуки.

Як ще зекономити *.

Перше правило — не переводити ціни, які бачите в євро, в гривні.

Зрештою, це відпустка, хоч і бюджетна.

Ми намагались купувати їжу в супермаркетах — там можна купити навіть піцу.

Якщо вже їли в закладі, то зазвичай, щоб підключитись до вай-фаю, брали якусь страву на двох.

Звичайно, італійці дивно на тебе дивляться, коли ти кажеш їм: "Оne pizza to share", певно, думають, що ти якась хвора, якщо сама не можеш здолати цю маленьку піцоньку.

Проте ми наїдалась.

В маленьких закладах — траторіях — майже всюди є домашнє вино.

Воно дешевше, але не поступається в смаку.

А ще від нього не болить голова.

Якщо не любите їздити автобусом, можете скористатися Bla.

Сar — він десь вдвічі дешевше, ніж потяг.

А якщо плануєте поїздку великою компанією, то житло комфортніше і дешевше буде бронювати через Airbnb.

Перша неділя місяця — День музеїв.

В цей день в них можна потрапити безкоштовно, проте зважайте на черги.

До речі, вхід у церкви безкоштовний майже усюди і завжди, а подих захоплює не менше.

Маленькі містечка більш дешеві і душевні.

Подивившись на визначні місця Флоренції, за декілька євро можно поїхати в маленькі містечка типу Лукка чи Пієнца, і відкрити для себе більш затишну Італію.

До того ж, вони настільки маленькі, що їх можна обійти пішки, не витрачаючись на громадський транспорт.

Ще один лайфхак — не викидати пляшки з-під води.

В Італії багато фонтанчиків з питною водою, а інколи навіть мінералкою, воду можна набрати безкоштовно, а пляшки використати повторно.

Точно радимо витратитись на дві речі: роумінг, який дозволить і карту підвантажити, і букінг перевірити, і чекін на рейс зробити, та італійське морозиво.

Аліна Полякова, журналістка УП.

Більше корисного про подорожі:.

* Куди поїхати на вихідні в Україні.

8 маршрутів.

* Кемпінг, каюта, шатро чи хостел: яке житло обрати для відпустки.

* Мандруючи диванами: як каучсерфінг відкриває світ.

* Полісся України: чому варто поїхати на Північ та що там дегустувати.

* Мандруємо на Південь України.

Що цікавого там можна побачити.

* Мандруємо Центральною Україною: для активного туриста.

Ми хочемо тримати з вами зв'язок.

Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на нашій сторінці у Facebook.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу або Telegram про здоров'я та здоровий спосіб життя.