Щорічний "урок пам'яті та скорботи": Що потрібно знати про День пам'яті жертв політичних репресій

День пам'яті жертв політичних репресій – це своєрідний щорічний "урок пам'яті".

Цього дня по всій країні відбуваються жалобні акції та пам'ятні заходи.

Люди згадують і віддають данину поваги загиблим унаслідок політичних репресій.

А таких, на жаль, у нашій історії було дуже багато.

День пам'яті відзначається щороку третьої неділі травня.

Хронологія є такою.

У жовтні 2000 року указом президента України Леоніда Кучми День пам'яті жертв голодоморів, який відзначали кожної четвертої суботи листопада, перейменовували на День пам'яті жертв голодомору і політичних репресій.

Через чотири роки, 15 липня 2004 року, Кучма своїм указом встановив назву: "День пам'яті жертв голодоморів і політичних репресій".

У травні 2007 року президент України Віктор Ющенко своїм указом розвів дні пам'яті жертв голодоморів і політичних репресій у часі.

Тепер День пам'яті жертв голодоморів – це четверта субота листопада.

Ну, а День пам'яті жертв політичних репресій, як вже було згадано вище, припадає на третю неділю травня.

Цей день встановлено.

"З метою вшанування пам'яті жертв політичних репресій, привернення уваги суспільства до трагічних подій в історії України, викликаних насильницьким впровадженням комуністичної ідеології, відродження національної пам'яті, утвердження нетерпимості до будь-яких проявів насильства проти людства".

Досі точну кількість жертв тоталітарного режиму визначити неможливо.

Деякі фахівці вважають, що за період з початку 20-х і до кінця 80-х років ХХ століття, тобто за час правління більшовицько-комуністичного режиму, в Україні було заарештовано майже 1,5 млн осіб.

Багатьох з них було розстріляно, інші пройшли тюрми, заслання, вислання, каторгу, табори, примусово побували в психіатричних лікарнях.

Терор і репресії торкнулися майже всіх верств населення: вчених, політиків, військовиків, священиків, представників культури, селян.

Особливо жорстокі репресії сталінський режим і його підручні здійснювали в Україні у 30-х роках.

Зокрема, у 1937-1938 рр.

в Україні було засуджено 197 617 осіб, із них на смертну кару – 122 237 громадян.

Упродовж кількадесят років радянська влада ретельно приховувала сліди своїх злочинів: на місцях поховань зводили режимні об'єкти КДБ, землю заливали бетоном, місцевість розрівнювали бульдозерами і висаджували там дерева.

Найбільшим похованням жертв сталінських репресій в Україні вважають "Биківнянські могили".

Кількість похованих у Биківнянському лісі остаточно не встановлено.

На думку істориків, вона може становити від 20 до 100 тис.

Серед жертв Великого терору, які загинули в Биківнянському лісі, письменники Михайль Семенко, Майк Йогансен, Вероніка Черняхівська, художники Михайло Бойчук, Микола Касперович, академіки Федір Козубовський, Петро Супруненко, митрополит УАПЦ Василь Липківський і десятки тисяч інших.

У День пам'яті жертв політичних репресій "Биківнянські могили" стають місцем проведення тематичних заходів.

Зокрема, тут відбувається церемонія покладання квітів за участю перших осіб держави.

Серед інших місць масових поховань жертв Великого терору масових політичних репресій 1937-1938 рр.:.

- Рутченкове поле (Донецьк);.

- район Парку культури і відпочинку (Вінниця);.

- П'ятихатки (Харків);.

- католицьке кладовище (Умань);.

- єврейське кладовище (Черкаси);.

- с.

Халявин (Чернігівщина);.

- Друге християнське кладовище (Одеса);.

- 9-й км Запорізького шосе (Дніпро).

У Західній Україні після 1939 року також з'явилися місця масових поховань, зокрема урочище Дем'янів лаз (Івано-Франківськ), урочище Саліна (Львівська область), тюрма на Лонцького (Львів).