"Знайомі хлопці казали: будеш, як мужик!"
"Знайомі хлопці казали: будеш, як мужик!"

"Знайомі хлопці казали: будеш, як мужик!"

29 квітня 22-річна Дарія Бражник, мешканка Сем'янівки Полтавського району, стала чемпіонкою Європи з пауерліфтингу.

Дівчина перемогла у ваговій категорії до 43 кг, із сумою триборства у 320 кг.

При зрості 155 сантиметрів, дівчина важить всього 42 кілограми.

Це не заважає їй займатися пауерліфтингом вже 5 років.

Починала з секції у ПолтНТУ, потім перейшла на професійніший рівень тренувань у залі.До цього — жодного спорту.

Як почала займатися пауерліфтингом?В університеті була пара з фізкультури.

Усіх запрошували відвідувати секції, серед яких був пауерліфтинг.

Не знала, що на мене чекає, просто вирішила спробувати.

Після першої крепатури було боляче, навіть задумалася: навіщо це треба? Зіграло роль навчання.

Я вступала на контракт на IT-спеціаліста.

Аби перевестися на бюджет, мала займатися у якійсь секції або у КВН-і.

Це додає бали на сесії.

КВН та пауерліфтинг певний час суміщала, але зупинилася на спорті.Якими були перші змагання?У грудні 2014-го на обласному рівні.

На той момент я займалася лише три місяці.

Зайняла перше місце в категорії "дівчата".

У березні вже виступала на Всеукраїнському чемпіонаті, де теж отримала золото.

На третьому курсі в Данії були перші міжнародні змагання з класичного пауерліфтингу.

Посіла друге місце.

Підготовка тривала півроку, довелося взяти перерву у навчанні — перейшла на індивідуальний графік.

Як готувалася до чемпіонату Європи 2019?Тренування відбувалися чотири рази на тиждень.

Щоразу по чотири години.

Зранку їхала із Сем'янівки на пари, після них до вечора - у залі.

Щодо харчування, то збільшила кількість білків, загалом не змінювала радикально свій раціон.

Які стосунки із тренером?Моя тренерка — Оксана Гордієнко, раніше змагалася на світовому рівні.

Жодне моє тренування не пропускає, пише індивідуальні програми.

Розуміє і по-жіночому: коли немає настрою, намагається відволікти або покращити його.

Поганий настрій буває часто, але пропускати тренування через це не буду.

Переборюю себе.

Що найважче в тренуваннях?Наприклад, на перших тренуваннях дуже тягнуло м'язи.

Також важко було без техніки: я не вміла виконувати половину із вправ, могла пошкодити плече чи руку, якщо неправильно піднімала вагу.

Зараз навчилася відчувати своє тіло — розумію, коли треба закінчити вправу, аби не травмуватися.

Як вдається поєднувати спорт із навчанням?Коли займалася в рамках секції, то це не було проблемою.

Тренування проходило під час пари на фізкультурі, двічі на тиждень.

З другого семестру першого курсу я почала відвідувати тренажерний зал.

Мама хвилювалася, аби я не закинула навчання і не перейшла повністю на спорт.

Але я довчилася, на останньому курсі мала індивідуальний графік.

Бакалаврат закінчила з двома трійками з історії, тепер на магістратурі.

Мама задоволена.

Як реагують на такий спорт близькі?Мама хвилюється, але підтримує.

Друзі і хлопець теж.

Але від знайомих хлопців чула: "Ти будеш як чоловік!", "Фу, жах".

Якби вони хоча б раз побували на бенкеті, де збираються спортсменки після виступу, то змінили б свою думку.

Дівчата приходять на підборах, із зачісками, у гарних сукнях, спортивні і підкачані.

Дуже жіночно виглядають.

Які плани?Як мінімум рік ще буду займатися.

Далі питання в категорії.

Цей рік у мене останній "юніорський".

Наступний етап — категорія "жінки".

Там конкуренція набагато вища.

А це дуже сильні жінки, віком до сорока років, з великим стажем.

Необхідно набрати вагу, мінімум до 47 кілограмів.

І це має бути не просто жирок, а м'язи.

Тобто я маю бути не просто важчою, а сильнішою.

— Коли мене нагороджують, думаю одне: слава Богу, відстрілявся, тепер можна нормально поїсти і попити, — розповідає бодибілдер 34-річний Адам КОЗИРА з Києва.

Він — лауреат Національного реєстру рекордів.

Має найбільші в Україні біцепси — їх об'єм становить 52 см.

Источник материала
Поделиться сюжетом