Станиця Луганська – крайній опорний пункт українського війська.
Тут, лише за 15 кілометрів від дому, тримає оборону Петро.
Проте потрапити до рідного Луганська не може вже 5 років.
Коли у 2014-ому місто захопило так зване "ополчєніє", вивіз родину до Дніпра, а сам пішов добровольцем на фронт.
"Жити з ними – ні! Для мене це було все.
Коли почали мінять владу, прапори – це вже був край.
Жити в країні, де люди не розуміють, що це Україна, я не став.
Були росіяни, які взагалі не знали де це.
Тому що вони були не наші.
Ну, й на постах чеченців бачив.
Бородаті", – розповідає захисник України Петро.
До ворожих позицій від цього посту лише 300 метрів.
Тож стежити за найманцями можна навіть неозброєним оком.
"І чеченці попадалися, а так в основному козачки в папахах.
Зимою, то гарно було видно.
Папахи такі.
Чорненькі" – каже боєць В'ячеслав.
Удень, поки у Станиці працює контрольно-пропускний пункт, окупанти мовчать.
Ворожі провокативні обстріли розпочинають із закриттям КПВВ.
"По 1 прострілу, по лісі, по лісосмузі прострілюють, потім по нашій будівлі прострілюють.
Навіть то є місця прострілу.
4 штуки залетіло.
Витягують на якийсь бій.
Хочуть, щоб бій у нас зав'язався.
Поки нам не дають добро.
А так би могли б дати і не погано", – наголошує військовослужбовець В'ячеслав.
"У них таке планування щодо цього Донбасу.
Якщо вийде з Донбасом, будуть далі лізти.
Але ми цього не дамо", – зауважує Віктор.
Через постійні обстріли 3-й рік на цій ділянці фронту не можуть провести узгоджене у Мінську розведення сторін.
Згідно з домовленостями, за умов 7-ми денного припинення вогню супротивні позиції мають відсунутися на кілометр у тил.
Армійці кажуть, цього ворог не допустить.
"Я так розумію, що по річці було розмежування.
А вони на цьому боці стоять.
На лівому.
Так що вони не хочуть відходити.
Їм це вигідно.
У них висота і перед ними видно, як на долоні всю Станицю", – розповідає боєць Петро.
Бійці кажуть, буде наказ відійти – виконають.
Проте зізнаються, готові до іншого – звільняти окуповані території і повертати Петрові й тисячам переселенців рідний дім.
"Скоро будем і далі за Луганськом.
Найперша мрія, щоб був мир і не було на нашій землі ворога", – каже військовий Віктор.
"Головне дійти туди, щоб там був український прапор.
А там не знаю", – наголошує Петро.
Вікторія Ковальова, Петро Ковальов, Луганська область, "5 канал".