"У Грузії усі питали, як у нас поживає Саакашвілі"

— Найекономніша подорож була до Білорусі.

Витратив 300 гривень.

З них сотню віддав за торт для дядька.

Він — мисливець.

Готував нам м'ясо бобра.

То смачно, як свинина, — говорить 26-річний Андрій ПОВСТЯН із Черкас.

Проїхав автостопом понад 10 тис.

Відвідав Таїланд, Грузію, Угорщину, Австрію, Білорусь і Польщу.— До Мінська поїхали з другом на фестиваль, — продовжує Андрій.

— Коли були під кордоном, водій висадив.

Поряд тільки траса і голі поля.

Здалеку побачили якесь підприємство і кукурудзяне поле.

Там вирішили ночувати.

Коли прокинувся, мене обнюхувала вівчарка.

Поруч стояло троє суворих на вигляд мужиків, один комусь дзвонив.

Виявилося, ми ночували біля складів, нас сприйняли за шпигунів і хотіли викликати поліцію.

Я пояснював, що ми туристи.

Друг встиг зловити машину.

Водій сказав, що доки не почує правду, не візьме.

Мужиків удалося переконати, його — теж.

Він ще півдороги сміявся, коли розказували цю історію.

У Білорусі гостинні та акуратні люди.

Самі можуть на клумбах у містах посадити квіти чи дерева.

Водій із Бреста розказував, що із сусідами в під'їзді влаштували чергування з прибирання, бо двірник не хотів.

Подорожувати автостопом Андрій Повстян почав у студентські роки.— Перший раз їхав автостопом із другом у Вінницьку область на зліт велолюбителів, — розповідає.

— Такі мандрівники з речей в подорож беруть мінімум: намет, спальний мішок, каремат, воду, трохи їжі, ліки, деякі косметичні засоби і мінімум одягу.

Рюкзак не важчий 10 кілограмів.

У дорозі ніколи не обманюю водіїв.

Говорю, що їду автостопом, грошей не маю.

Одного разу сів до діда на старому "Жигулі".

Він думав — заплачу.

Як дізнався, що грошей не маю, висадив на трасі.2014-го Андрій Повстян разом із дівчиною 24-річною Оксаною Бабенко проїхали автостопом Грузію.— Із Борисполя полетіли до Кутаїсі.

З міста у місто переїжджали автостопом, — розповідає Оксана.

— Усі водії питали, як в Україні поживає Міхеіл Саакашвілі.

Він в той час був губернатором Одеської області.

По тону запитання вгадували, подобався він їм чи ні.Загалом побували в 10 найбільших містах Грузії.

Зробили привал на два дні біля Чорного моря, ніжилися у термальних джерелах у Боржомі, ночували на висоті понад 3 тисячі метрів у наметі, щоб побачити, як сходить сонце над Казбеком.

На гору піднімалися години чотири.

На півдорозі була розвилка.

Однією дорогою йти безпечніше, але довше, інша — крута, але дістатися вершини можна швидше.

Ми обрали другу.

Стояла спека, ми були стомлені.

Раптом почули вгорі якийсь шум.

Думали, то почало сипатися каміння.

Стало страшно.

Коли відскочили зі стежки в кущі, повз нас пронеслося стадо коней.

Коли були в містечку Степанцмінда, на висоті 1750 метрів бачили православний монастир.

Приміщення маленьке, всередині облущені стіни, але атмосфера сильна.

Уночі храм світився, здавалося, що десь між зірками підвішений.

Наступного дня поряд з ним бачили гелікоптер, що розшукував туристів, які зірвалися зі скелі.

За літо із грузинських гір не вертається більш як десяток людей.

Під Батумі мандрівників підібрав бізнесмен.

У місті безкоштовно поселив у свій готель.— Абдул за чотири години дороги двічі погодував у кафешках, разів п'ять розповів свою біографію, — говорить Оксана.

— Познайомив із дружиною й сином, а потім знайшов номер у своєму готелі.

Увечері повіз до ресторану біля моря.

Наступного дня поїхали в ботанічний сад.

Я прив'язала до рюкзака маленький жовто-блакитний прапорець.

Коли стояли на зупинці, біля нас зупинилася машина.

Водій спитав, хто ми, звідки і куди їдемо.

Коли підвозив до готелю, розповів, що він — грузин, а його дружина — українка.

Слухали в машині "Океан Ельзи".

Після того Абдул проводив екскурсію містом.

Показав магазин одягу свого друга, за яким приглядав.

У знак гостинності подарував штани.

Потім відвіз нас аж до наступного пункту — Кобулеті.

На прощання сказав, що його перша любов — з Черкас."У Шри-Ланці весь час просиділи в готелі"Торік у березні Андрій Повстян поїхав до Шри-Ланки.

Коли був там, у країні оголосили надзвичайний стан.— За день до нашого приїзду туристи-мусульмани посварилися з місцевим таксистом-буддистом, — розповідає.

— Побилися.

Це запустило ланцюгову реакцію.

Буддисти спалили мусульманам прилавок, на якому вони продавали сувеніри, а ті заклали бомбу на зупинці.

Владі довелося запровадити воєнний стан: скасувати рейси, вимкнути засоби й інтернет.

На вулицю можна було виходити лише до четвертої години дня.

Ми майже весь час просиділи в готелі.

За кілька днів повернулися додому.