Die Zeit: Нові багатії КНДР торгують наркотиками й скуповують функціонерів диктатури

main image main image

Die Zeit: Нові багатії КНДР торгують наркотиками й скуповують функціонерів диктатури

16:32, 24 червня 2019.

Світ.

В Північній Кореї з’явився прошарок заможних людей, які купують собі неймовірну владу і права.

Вони продають наркотики, займаються контрабандою товарів, підкуповують поліцію.

В Північній Кореї тіньова економіка породила прошарок багатих підприємців.

І в очах мафіозних структур державний апарат став безсилим.

У північнокорейському місті Хверьон неподалік кордону з Китаєм чоловік на ім’я Кан каже, що 80% дорослого місцевого населення «вживає метамфетамін».

Завдяки синтетичному наркотику Кан став дуже багатим.

Ефект від речовини виявився сильнішим, ніж клятва на вірність Кім Чен Ину, — пише Die Welt.

«Мет став чудовим подарунком на день народження чи на випускний», - каже Кан.

«Голова Відділу внутрішньої безпеки у місті практично жив у мене вдома», - додав він, пояснивши, що так сталося зовсім не через постійні обшуки.

Чиновник був найкращим клієнтом.

Видання пояснює, що Кан (ім’я не справжнє) був також посередником для втікачів з КНДР у пересиланні грошей з-за кордону.

За свою роль він брав 30% від загальної суми.

Такі міжнародні фінансові операції – антисоціалістичний злочин в Північній Кореї.

Але місцевий начальник служби державної безпеки зробив так, щоб це було можливо.

Завдяки своєму бізнесу Кан заробляв щомісяця 3-5 тисяч доларів.

Це в сотні разів більше, ніж середня зарплата в країні.

Тепер він живе в Південній Кореї.

Про своє щоденне життя в КНДР він розповів американській журналістці Анні Фіфілд.

Остання цього тижня опублікувала книгу під назвою «Великий наступник», в якій описана біографія Кім Чен Ина.

Найцікавішою частиною роботи видання називає частину, в якій йдеться про економічну систему Північної Кореї.

Опис вийшов досить детальний.

По-перше, Кім Чен Ин оголосив модернізацію економіки головним завданням партії.

По-друге, про реальну економіку в Північній Кореї можна дізнатися більше, ніж про ядерне озброєння.

Фіфілд поговорила з більш ніж сотнею втікачів з КНДР у Південній Кореї й США, а також в Лаосі й на півночі Китаю.

Вона ретельно розпитувала їх про щоденне життя в закритій країні.

Це дозволило зібрати багато автентичних даних.

Інформація, викладена в книзі журналістки, жахає.

Картинка така: країна Кім Чен Ина на шляху до перетворення на мафіозне суспільство, в якому правила нічого не означають, а реальна влада – це гроші.

Партія, державна безпека, армія, вчителі, прикордонники, мери, лікарі чи поліція – всі вони в кишенях людей, у яких є гроші й зв’язки.

І всі вони поводяться відповідно.

В книзі припускається, що всі писані й неписані правила і традиції в КНДР от-от зникнуть.

Закони в дусі Йосипа Сталіна давно застаріли.

Але Пхеньян не запропонував нові правила їм на заміну, як це сталося, наприклад, в Китаї.

На хімічному комбінаті в місті Хамхін могутніх функціонерів замінили вчені й технологи.

Вони паралельно займаються виробництвом метамфетаміну і зароблять на цьому великі гроші.

Там такі як Кан отримують свій товар.

Партія теж переживає кадрові зміни.

Старих функціонерів замінили такі, як пан Кім, який займається виробництвом текстилю для світових ринків в прикордонному китайському місті Даньдун.

Всі працівники за його фабриках з Північної Кореї.

В інтерв’ю Фіфілд чиновник розповів, що його донька в Пхеньяні багато читає і хоче стати вчителькою.

Але батько вважає, що це дурниця.

Натомість їй потрібно вступити в партію, зайнятися бізнесом і заробляти гроші.

«Це майбутнє», - каже Кім.

Всемогутніх репресивних поліцейських на трасах замінили офіцери, які зупиняють вантажівки й питають водіїв, чи «виконали вони своє домашнє завдання».

Йдеться про збір достатніх сум на хабарі.

Якщо у водія є гроші, він може їхати далі не залежно від того, що він везе і наскільки це незаконно.

Завдяки цьому в КНДР процвітає чорна логістична індустрія.

Також в країні є вчителі на кшталт того, який вчить доньку наркобарона Кана в місті Хверьон.

Дівчинка завжди отримує найвищі оцінки, тому що Кан платить вчителю другу зарплату в розмірі 100 китайських юанів.

Це чимала сума для КНДР.

Крім того, продавець наркотиків водить вчителя у найкращий місцевий ресторан.

З точки зору отримання влади, 100 юанів – це хороший дохід для вчителя.

Запрошення в ресторан – це плата за хороше виховання доньки наркобарона.

А безкоштовне частування заощаджує гроші, за які він може купити партійного чиновника, щоб безпечно вести свій незаконний бізнес після школи.

Юань грає навіть більшу роль у північнокорейських прикордонних регіонах, ніж дойчмарка в НДР.

За китайську валюту можна купити будь-що на приватному тіньовому ринку Північної Кореї, чого немає в державних крамницях.

Ці товари можна дуже швидко перепродати за вищою ціною.

Насправді ж «приватний» ринок в КНДР не такий вже й приватний.

Кожна крамниця платить місцевому уряду за своє існування суму, яка дорівнює 800 доларам США.

В країні тотальної диктатури за межами привілейованого Пхеньяну функціонує суспільство, в якому сильний купує собі права за гроші.

Часто ця нова влада в руках жінок.

Вони домінують на чорному ринку.

У патріархальному суспільстві у них більше часу, ніж у чоловіків, які працюють на низькооплачуваних державних посадах.

Після тяжкого початку жінки заробляють більше, ніж чоловіки.

Пані Ох з північного сходу КНДР хороший тому приклад.

Анна Фіфілд познайомилася з нею в Південній Кореї, де Ох стала навіть більш успішною діловою жінкою, ніж на Півночі.

Зрештою, змогла потрапити у спеціальну економічну зону Расон на кордоні з Росією.

А це вимагає певних зв’язків.

Зона відгороджена від решти країни колючим дротом.

Вона виділена суто для іноземних інвесторів.

Пані Ох вела в Расоні масштабну торгівлю рідкісними грибами й морепродуктами, які експортувалися в Китай.

Її доходи вимірювалися п’ятизначними цифрами.

Щоб вести такий бізнес, вона підкупила цілу політичну мережу контролю: від керівників портів до адміністрації митниці.

Дехто з них отримували свою частку, а інші – доступ до китайського обміну валют.

Потім почалися проблеми.

Хабарі не спрацювали.

Вірогідно, спецслужби КНДР вирішили, що заслуговують на більші суми.

Пані Ох потрапила до в’язниці, де зіштовхнулася з насильством.

Але через рік вона вже була на свободі.

Жінка завоювала прихильність керівників поліції й служби державної безпеки, пообіцявши їм мотоцикли.

Однак, пані Ох переїхала в Південну Корею.

Вона купила собі шлях на південь, тому що не хотіла, щоб її донці довелося теж керувати мафією.

Тіньова економіка охоплює все більше сфер.

Приміром, нерухомість теж продається за часом астрономічні суми.

Клієнтами виступають, наприклад, люди, які хочуть переїхати на нижчі поверхи будинків.

У КНДР не дуже популярні верхні поверхи через проблеми з електрозабезпеченням і частими відключеннями ліфтів.

Нові бізнес-імперії у Північній Кореї називають «donju», що означає «донори».

В ранні роки реформ Дена Сяопіна в Китаї подібні бізнес-структури теж задавали тон.

Однак, Пекін настільки серйозно працював над тим, щоб відкрити країну світу, що тіньові ділки не витримали й не змогли закріпити вплив.

У Північній Кореї суттєвих реформ не відбувається.

Корупція стала визначальним фактором.

Вона погрожує стати стандартом поведінки для всього населення в країні.

«Непередбачувана ядерна держава, в якій все продається – це не дуже хороша новина для світу», - йдеться в статті.

IноЗМI телеграм-канал перекладів зарубіжної преси.

Читати в Telegram.

Фото и видео