— Уперше побував у Польщі 1991 року, коли працював водієм пасажирського автобуса міжнародного рейсу.
Тоді добре запам'ятав стадіон Варшави, торгівлю на вулиці й літаюче сміття до ночі.
Ніколи б не повірив, що колись заїду у паркінг чи просто зайду в новий туалет.
Тим більше, переїду жити в Польщу, яка так кардинально змінилася за ці роки, — каже російською далекобійник 48-річний Андрій Сироватський з Харкова.
Став відомий після смертельної аварії поблизу міста Щецин.
Там 9 червня зіштовхнулися та загорілися шість машин.
Шестеро людей загинули.
16 — травмувалися.
Чоловік із палаючих легковиків урятував двох жінок і двох дітей.— Першим поїхав я.
Підштовхнула до цього кроку економічна ситуація в Україні.
Дружина працювала продавцем, але втратила роботу.
Потім влаштувалася в косметичний салон.
Та власниця закрила його.2017-го дружина 37-річна Тетяна приїхала з 17-річною Олександрою та 6-річним Дмитром до міста Стшельце-Краєньске Любуського воєводства.
А я на той момент втратив роботу.
Знайти нову допомогло знання німецької.
Влаштувався далекобійником на фірму, де потрібна була мова.
Знаю чеську і мадярську.
Маю сертифікати на перевезення європейського зразка.
Друзі помогли із житлом.
Познайомили з поляком Артуром Грабаном.
Він сам священик.
Створив громадську організацію.
Допомагає російськомовним іноземцям із роботою, житлом чи вирішує інші їхні проблеми.
Поляк поселив у будинку доньки за символічну плату.
Навіть поміг влаштувати моїх дітей у ліцей і дитсадок.
Спочатку дружина влаштувалася на роботу у магазині.
Працювали багато.
Було таке, що я приходив і завалювався спати.
А вона вставала і йшла на роботу.
Практично не бачилися.
Найкраще адаптувалися діти.
За них хвилювався найбільше.
Донька почала вільно говорити за півроку.
А син ще раніше.
З усієї родини польська мені дається найважче.
Тепер жінка не працює.
А я їжджу рейсом Німеччина—Швеція.
Працюю як поляки — п'ять днів на тиждень.
Перед від'їздом мав конкретну ціль: влаштувати життя своїх дітей.
Для цього хочу отримати польське громадянство.
Якщо мені в цьому допоможуть, зрадів би.
Це важливо для сина і доньки.
Син цьогоріч іде в перший клас.
Запропонували вчитися в музичній школі.
У червні пройшов прослуховування.
Та йому сказали, що доведеться платити за навчання понад 3 тисячі євро, якщо він не має документів, які б засвідчили, що він із польського роду.
Старша донька за два роки закінчує школу.
Вступатиме до вузу.
Якби мала польський паспорт, мала б набагато більше привілеїв.
Хочу створити власний бізнес.
По професії я інженер-механік.
Добре розбираюся у машинах.
Без громадянства не маю права купувати землю в Польщі.
А хочу відкрити майстерню."Піднявся і бачу голову та руку у вогні.
Жінка згоріла заживо"За порятунок чотирьох поляків у смертельній аварії Андрєві Сироватському вручили сертифікат на тижневий відпочинок на морі в Колобжезі.
Маршал Любуського воєводства Ольґерд Ґеблєвич прохатиме президента Анджея Дуду надати українцеві польське громадянство.— Друзі дзвонять: Андрюха, ти герой! Я ніяковію від почутого, — каже Андрій Сироватський.
— Щодня аналізую обставини аварії.
Міг теж згоріти.
Мене обігнала вантажівка і за 50 метрів сильно загальмувала.
Аж сліди лишилися.
За 2–3 секунди перед ним вибухнув легковик.
Скоріш за все, у ньому стояла газова установка.
Я схопив вогнегасник.
Одною рукою гасив вогонь, іншою витягував жінку через вікно.
У сусідній машині побачив, як рухаються подушки безпеки.
Я до них.
Двері заклинило.
Вибив скло і через вікно витягнув жінку.
Спереду чоловік із переляканими очима рятував свою дружину.
Заплуталася в ремені безпеки.
Поміг їй теж.
Ще дістав двох дітей, яким до 9 років.
У машині, яка зірвалася перед вантажівкою, на передньому сидінні сиділа жінка.
Я поклав руки на капот, щоб вистрибнути на нього і витягнути її через лобове скло, як машина ще раз рвонула так, що аж ноги від землі відірвалися.
Я піднявся і бачу голову та руку у вогні.
Жінка згоріла заживо.
Був упевнений, що згоріла лише вона.
А потім знайшли аж шість тіл.
Одразу подзвонив матері й дружині, щоб не хвилювалися.
За пару годин мої фото облетіли всі сайти.