Народ телевізору вірить більше, ніж власним очам.
Одна моя родичка просить: ну от по телевізору подивилася,а ти розкажи як там воно насправді.
Я з фактами в руках докладно пояснюю їй проблему.
Після цього пояснення вона махає рукою і видає мені монолог з телевізора.
Я лише дивуюся: якщо ти віриш телевізору більше, ніж моїм фактам, то для чого ти мене просиш пояснити?.
Ще вона каже про зубажіння.
«Ти знає як люди живуть?» - питає вона мене з певною долею пафосу.
Я пропоную їй визирнути у вікно, де весь двір заставлений автомобілями.
«Ну це в нас, - каже вона, - але ж не всюди такі двори».
Вона живе у звичайному середньостатистичному будинку.
Тобто він є типовим для Києва.
«Ти послухай що люди кажуть», - пропонує вона мені.
«Люди різне кажуть», - відповідаю я, - в тому числі повторюють те, що їм телевізор розповів.
А він надто багато бреше».
Вона знову заводить мову про те, як все погано стало.
Ніякі факти, ніякі цифри не працюють.
Телевізор наше фсьо.