Загальні цінності й розбіжні інтереси

main image main image

Загальні цінності й розбіжні інтереси

Минулого тижня в Нью-Делі безрезультатно пройшов перший раунд торговельних переговорів між США й Індією.

Та це не заважає країнам готуватися до перших в історії міжвидових спільних військових навчань.

США й Індія — дві найпотужніші світові демократії: Сполучені Штати — за економічним і військовим потенціалом, Індія — за населенням.

Делі, напевно, міг би стати для Вашингтона стратегічною альтернативою Пекіну, якби тільки індійська економіка була в кілька разів більша за китайську.

У травні прем'єр Індії Наренда Моді після перемоги його партії на парламентських виборах знову очолив уряд.

У його перший термін на посту значно зміцнилися відносини Делі й Вашингтона у військово-політичній сфері.

Індія щодо цього багато в чому переграла Пакистан.

У другий термін свого прем'єрства Моді має подолати економічні суперечки зі США, якщо це взагалі можливо.

Уже кілька років торговельні відносини США й Індії погіршуються з тих же відомих причин, з яких погіршуються торговельні відносини Сполучених Штатів з багатьма іншими країнами — Дональд Трамп уважає, що Америка занадто багато віддає для зростання світової економіки й занадто мало за це отримує.

Напередодні саміту "великої двадцятки" в Осаці наприкінці минулого місяця Делі відвідав держсекретар США Майк Помпео.

Він готував зустріч Моді й Трампа.

Зустріч відбулася, але розв'язання суперечок не принесла: сторони домовилися почати переговори на рівні торговельних представників, відклали питання щодо купівлі Індією російських систем протиповітряної оборони С-400 (угоду Індія, на відміну від Туреччини, все ще може скасувати), обговорили перспективи 5G і обмінялися твітами.

Слід зауважити, що Моді не дуже відстає від Трампа за кількістю передплатників у Twitter, до того ж почав користуватися цим інструментом для політичних комунікацій одним із перших серед світових лідерів, набагато раніше за Трампа.

Як і Трампа, Моді вважають суперечливою політичною постаттю.

Але особистісна схожість поки що не принесла позитивних торговельних результатів.

atomic-energy.ru.

США й Індія перебувають у різних економічних категоріях.

Цим Індія кардинально відрізняється від Китаю, який досяг паритету зі США.

Індійський ВВП менший за американський удвічі, якщо рахувати за паритетом купівельної спроможності, і в сім разів — у номінальному вираженні.

Відповідно, асиметричні торговельні відносини.

США для Індії — основний торговельний партнер.

Торік США обійшли Китай, але ці дві країни фактично поділяють перше і друге місце як основний торговельний партнер Індії.

Індія для Сполучених Штатів — дев'ятий у рейтингу торговельний партнер.

Обсяг торгівлі між США й Індією перебуває на рівні 75 млрд дол.

на рік, дефіцит — близько 16 млрд (США більше імпортують із Індії, ніж експортують).

Цифри помітно менші, ніж для США й Китаю — торговельний оборот близько 640 млрд дол., дефіцит американської торгівлі — 375 млрд.

Якщо торговельний дисбаланс між США й Китаєм видається кричущим, з Індією він досить помірний.

Індія не входить навіть у топ-15 країн за величиною торговельного дисбалансу зі США.

Але річ тут у принципі: адміністрація Дональда Трампа бореться з негативним сальдо повсюдно.

У березні минулого року США ввели 25-відсоткове мито на імпортовану з Індії сталь і 10-відсоткове — на алюміній.

Заходи торкнулися імпорту сталі обсягом приблизно 760 млн дол., алюмінію — 380 млн.

Протягом року імпорт індійської сталі в США скоротився на 46%.

У результаті цього заходу середнє мито на імпорт індійських товарів у США зросло на 2,3%.

Цифри здаються незначними, але вони відбивають болісний для Індії тренд.

Індія — другий у світі виробник сталі (поділяє другий рядок з Японією).

І хоча вона в дев'ять разів відстає від номера один — Китаю, саме індійська Arcelormittal, представлена також в Україні, очолює топ світових виробників сталі (виробництво сталі в Україні становить приблизно п'яту частину від індійського).

США, перш ніж було введено нові тарифи, вже провели кілька раундів антидемпінгових заходів проти Індії.

Разом за останні роки нові тарифи торкнулися 70% імпорту індійської сталі в США.

Індія до останнього часу втримувалася від відповідних заходів.

Інший болісний для Індії американський торговельний захід — перегляд застосовності загальної системи преференцій (Generalized System of Preferences), яка призначена для торговельного сприяння найбіднішим країнам, що розвиваються.

На Індію ці преференції поширювалися з 1975 р.

У квітні минулого року США вирішили, що Індія вже далеко не бідна й досить розвинена країна.

У результаті позбавлення преференцій постраждав імпорт з Індії в США на 5,8 млрд дол.

(близько 12% усього імпорту з Індії).

Усього ж торговельні заходи, які почала адміністрація Трампа, торкнулися індійського експорту в США на 7 млрд дол.

(14% від усього експорту в США).

Середнє мито на індійські товари зросло з 3% на початку 2018 р.

до 3,9% у середині нинішнього.

У середині червня, вже після парламентських виборів і усвідомлення неможливості домовитися зі США про торгівлю крім як через жорсткі переговори, Індія відповіла зустрічними заходами.

Збільшила мита на імпорт зі Сполучених Штатів, які торкнулися його обсягу в 1,3 млрд дол.

(5,5% усього експорту США в Індію).

54% цього обсягу торкнулися експорту з Каліфорнії та 9% — з Вашингтона.

Скоріше, постраждав електорат демократів, ніж республіканців.

Тим більше в демократів приводів критикувати Трампа.

В Індії, як, напевно, і в Росії, є план розв'язання проблем у відносинах із США, використовуючи негативний тренд в американсько-китайських відносинах.

Свій інтерес є й у Вашингтона, який по низці позицій намагається замінити китайські товари індійськими.

Нині Сполучені Штати готові це зробити для семи ліній продуктів, на які припадає обсяг приблизно 1,5 млрд дол., включаючи гуму, взуття й кухонне начиння.

Їх імпорт з Індії може збільшитися на 25%.

Премьер-министр Индии Нарендра Моди-trend.az.

Зі свого боку, індійський уряд визначив понад 500 товарних позицій, за якими експорт із Китаю й Індії важливий для світової економіки і за якими Індія могла б спробувати витиснути Китай.

Із цієї кількості, як уважає індійський уряд, на американському ринку Індія могла б конкурувати більш ніж за 200 позиціями з тих, у яких нині домінує Китай.

Є три причини, через які плани Індії розв'язати свої торговельні проблеми з США за рахунок Китаю можуть провалитися.

По-перше, Вашингтон за нинішньої адміністрації принциповий у питаннях торгівлі більше, ніж у питаннях демократії, в яких між США й Індією спостерігається світова гармонія.

Якщо Сполучені Штати намагаються скоротити імпорт і збільшити експорт, це не тому, що влада в Китаї авторитарна (хоча й тому теж), а через економічні інтереси, що зачіпають інтереси безпеки.

По-друге, свої стратегії та плани витиснення Китаю з американського ринку мають Індонезія, Малайзія, Мексика, Таїланд і В'єтнам — разом вони переважують Індію за ВВП (і кожна з цих країн мінімум у кілька разів переважує Україну).

Делі доводиться поспішати.

По-третє, і це, напевно, головне, Індія дуже поступається Китаю економічною силою.

Індійський ВВП, хоч як його рахувати — за номіналом чи паритетом купівельної спроможності — у кілька разів менший за китайський.

Експорт Китаю тільки в США удвічі перевищує весь експорт Індії.

У глобальних ланцюжках створення вартості (global value chain) на Китай припадає непорівнянно більше — світові транснаціональні компанії охочіше створюють додану вартість у Китаї, ніж в Індії.

Ця проблема не розв'язується швидко.

Конкуренти ж не дрімають уже тепер.

На тлі торговельних суперечок доволі динамічно — і це ефект американсько-китайської напруги — розвивається енергетичне співробітництво США й Індії.

Але тут ідеться про американський експорт, а не індійський.

У 2018 р.

Індія придбала в США понад 48 млн барелів нафти — багаторазове зростання у порівнянні з 2017 р., коли було куплено менш ніж 10 млн барелів.

Розвивається й американський експорт в Індію послуг у сфері освіти.

У 2018 р.

індійські студенти принесли американській економіці 7 млрд дол.

Китай міг би принести значно більше, але в США останнім часом виникають глибокі побоювання з приводу промислового шпигунства.

Це той випадок, коли цінності важливі для економіки.

Усупереч торговельним конфліктам і філософії Трампа, згідно з якою справжні друзі США мають купувати все американське, включаючи зброю, Індія дозволяє собі досить широку диверсифікованість військового й збройового співробітництва, зміцнюючи при цьому відносини з США.

Делі, наприклад, дозволено те, що не дозволено Анкарі щодо купівлі російського озброєння (принаймні поки що).

Чинник збігу демократичних цінностей виразно відіграє в цьому роль, особливо на тлі недемократичного оточення Індії.

У 2016 р.

після підписання важливої двосторонньої угоди про військову логістику США оголосили Індію основним оборонним партнером (major defense partnership).

Цей статус, закріплений в американському законодавстві, надано сьогодні тільки Індії.

Точніше сказати, його створили спеціально для Індії.

Якщо коротко, то цей статус порівнянний зі статусом найближчих військових союзників і партнерів.

Він значно спрощує постачання сучасних озброєнь Індії, передачу технологій, поглиблює військову взаємодію, включаючи спільні військові навчання.

Тільки торік відбулися чотири раунди переговорів міністрів оборони двох країн.

У 2018 році було запущено американсько-індійський міністерський діалог 2+2, в якому одночасно зустрічаються міністри закордонних справ і оборони.

Було також підписано угоду про комунікації, сумісність і безпеку.

Найближчим часом очікується підписання додатка до угоди 2016 р., що стосується взаємодії у сфері військового виробництва.

Цього року мають відбутися перші в історії двох країн міжвидові спільні навчання з залученням армії, авіації й флоту.

Відносини США й Індії — приклад обмеженості демократичних цінностей у сучасній міжнародній політиці й водночас доказ неминущого їх значення для безпеки.

Індія навряд чи зможе в недалекому майбутньому помітно потіснити Китай як основного економічного партнера США.

Але вона є ексклюзивним військовим партнером США, здатним урівноважувати китайську геополітичну силу.

Фото и видео
Детальніше про подію
Общие ценности и расходящиеся интересы