Ефект Шарія: чому скандальний блогер переміг прем'єр-міністра

Як, ще донедавна скандально відомому своєю проросійською позицією блогеру та його партії вдалось обійти політсилу прем'єр-міністра України – журналісту 24 каналу пояснили експерти.

Підкорити столицю?.

Згідно з даними екзит-полу "Партія Шарія" здобула 3,1% виборців, Радикальна партія Олега Ляшка – 2,8%, а "Українська стратегія Гросмана" – 2,2%.

За результатами підрахунку 70% виборчих бюлетенів диспозиція змінилась – у "радикалів" 3,8%, у партії Шарія 2,3%, а у партії Гройсмана – 2,2%.

Багатьох такий результат здивував.

Кілька останніх місяців прем'єр старався здобути прихильність виборців як міг: пенсії та зарплати освітянам підвищував, тарифи знижував.

Щоправда, такі кроки не допомогли йому пройти зі своєю партією в Раду.

Попередній поділ мандатів у Раді.

У Гройсмана не було адмінресурсу.

За моєю інформацією він ставив перед собою мету перетнути 2% бар'єр й отримати фінансування на партію, а вже потім "грати" в місцеві вибори.

Своєї мети він досягнув,.

– переконаний Михайло Чаплига.

Цілком можливо, що Володимир Гройсман йтиме на місцеві вибори в Києві, якщо вони будуть достроковими.

Коли ми говоримо про місцеві вибори, одразу потрібно згадати про децентралізацію, яка наразі асоціюється з прем'єром.

І її сприйняття серед українців позитивне.

"Гройсман як політик місцевого рівня орієнтувався добре і показав хороший результат.

Водночас, на загальноукраїнському рівні він ще немає достатнього політичного відчуття ситуації і розуміння як потрібно діяти", – зауважує політолог, директор Інституту соціально-політичного проектування "Діалог" Андрій Миселюк.

На думку Михайла Чаплиги, якщо в Гройсмана є бажання "грати" в місцеві вибори, він може себе дуже непогано там показати.

Ефект Шарія.

Стосовно ефекту Шарія, то це подібно до ефекту Зеленського – пряма комунікація з виборцями через ютуб.

Плюс в нього все ж були структури на місцях, люди, які ходили з кульками на мітинги тощо.

Підсумки виборів до Верховної Ради, дивіться тут:.

Також зіграв фактор Порошенка.

Якби п'ятий президент України не реагував на так званий тролінг з боку Шарія й не займався його піаром, можливо, цього ефекту й не було б.

Адже у штабі Шарія активно використовували рефлексію Порошенка, на інерції від якої вони розкручували свій бренд.

Єдиний спосіб не дати "встати на ноги" таким технологіям – ігнорування.

Тоді ці технології не працюють в такому масштабі: якби ніхто не реагував на викиди Шарія, він би отримав 1-1,5%.

Важковаговики почали рефлексувати на викиди Шарія.

Водночас робили це не в електронному вигляді, а в реальному вимірі, тому й отримали такий результат.

Плюс, вірогідніше за все, до нього відійшли недоотримані голоси Мураєва та "Опозиційного блоку",.

– роз'яснює Михайло Чаплига.

Зрозуміло, Шарій спробував маніпулятивно та ситуативно використовувати запит на нових людей і спробував себе представити таким кандидатом.

Мовляв, якщо у Зеленського вийшло, то чому у нього ні? Проте у президента є шарм та харизма, натомість у Шарія нічого цього немає.

Шарій намагався популяризувати себе, перебираючи частину електорату "Опозиційного блока" й "Опозиційної платформи – За життя" та інших сил.

Цей шлях привів до певного результату, але його недостатньо, щоб зайти до парламенту,.

– додає Андрій Миселюк.

З Гройсманом інша ситуація.

На думку політолога Миселюка, з самого початку прем'єр почав пропонувати дуже важковагову конструкцію, інакше кажучи, він пробував плисти проти течії.

І це тоді, коли на президентських виборах люди продемонстрували запит на абсолютно нові рішення.

"Навіть назва його партії – "Українська стратегія" – важка для сприйняття: зараз стратегії нікому не потрібні.

Гройсман обрав нішу, яка була затребувана в часи Януковича, коли "Партія Регіонів" розмірковувала про системні речі", – додає Андрій Миселюк.