Американський психотерапевт Андреа Лоен Нейера написала 10 фраз, які допомагають тримати себе в руках навіть у найскладніших ситуаціях, які пов'язані з дітьми та материнством.
Скажіть собі: "Я не допущу, щоб це зачіпало мене".
Коли молоко проливається, іграшки переповнюють весь будинок або, наприклад, вода у ванній виливається на підлогу – потрібно зробити глибокий вдих і сказати собі: "Я не допущу, щоб це зачіпало мене".
Тому що подібне трапляється майже кожен день.
Зрозумійте, що дитина не намагається розсердити вас.
Варто нагадувати собі, що дитина не хоче мене розлютити: вона засмучена й у неї немає комунікаційних здібностей і навичок вирішення ситуації.
Легше реагувати на агресивні ситуації, коли мати не агресивна.
Поцікавтеся, чому дитина в розпачі.
Деякі з причин, через які діти влаштовують годинні істерики, здаються абсолютно безглуздими.
Потрібно долати безглуздість цих причин і шукати сенс.
Знаючи відповідь на питання "Чому?", простіше бачити перспективу і зосередитися на підтримці дитини, а не на звинуваченні.
З'ясуйте причину дитячого розпачу.
як реагувати та не злякати дитину.
Якою має бути реакція на дії дитини, щоб вона все ще відчувала себе шанованою і люблячою? Задайте собі це питання і знайдіть свою правильну відповідь.
Те, що діти думають про маму, важливіше за те, що думають незнайомці.
Важливіше бути на боці дитини, ніж зіткнутися з несхваленням інших людей.
Якщо хочеться – плачте.
Варто дозволяти собі плакати до тих пір, поки не відчуєте, що спустошені.
Ясність часто настає після сліз.
Щоб зберегти своє "я" в цілісності – приділяйте більше уваги своїм потребам.
Дайте собі відпочити.
Це вимагає зусиль.
Хіба це не по-дурному — жінка повинна докласти зусиль, щоб відпочити? Але це так.
Спочатку заспокойте дитину, потім поговоріть з нею.
Коли діти засмучені, не варто починати розмову з ними до тих пір, поки самі не заспокоїтеся.
Перш, ніж говорити з дитиною, заспокойте її.
Зупиниться та подумайте.
Коли навколо хаос, присядьте, подихайте і подумайте над можливими способами розв'язання проблеми.