Велика конкуренція в маленькому місті: як роздержавилася газета «Лесин край»

«Детектор медіа» продовжує цикл матеріалів про досвід реформування місцевої комунальної преси (так зване роздержавлення).

Цього разу – кейс газети «Лесин край» (Житомирська область).

Від звичайної районки до центру з обговорення важливих міських тем.

Такий шлях проходить Новоград-волинська газета «Лесин край» (Житомирська область).

Вона існує вже майже 100 років, і тільки півтора з них є незалежною.

За сім місяців, поки тривало роздержавлення, у газеті навчилися працювати з рекламодавцями, дизайнерами, українськими й міжнародними організаціями, і найголовніше – не йти за читачем, а вести його за собою.

Про те, як роздержавити газету і вижити розповіла головна редакторка газети Інна Левицька.

Про контент.

Газета до роздержавлення мала чотирьох власників: колектив редакції та одразу три владні структури: новоград-волинську міську раду, районну раду та райдержадміністрацію.

Друковане медіа ділили посторінково.

Міська рада мала один офіційний вісник «Наше місто», районна рада і райдержадміністрація інший – «Сільські обрії».

Публікували розпорядження, звіти із засідань комісій чи виконавчих комітетів, рішення й іншу офіційну інформацію.

Матеріали не були недоторканими, редактор мав право скорочувати, виправляти, редагувати.

За словами Інни Левицької, газета ніколи не відчувала провладного тиску, але за старою звичкою намагалася згладжувати гострі кути.

«Писали і про хороше, і про погане.

Але щось негативне намагались одразу виправдовувати і пояснювати.

Тепер висвітлюємо все, як є.

Зробили щось хороше – пишемо хороше, зробили щось неправильно, нечесно – розповідаємо і про це».

Наприклад, про статки міського голови чи про витрати виконавчого комітету міської ради.

Газета намагається виходити за рамки суто суспільно-політичних тем.

Додали рубрики про цікавих особистостей та місцеву історію, створили проект «5 років війни».

Він розповідає про родини військових з Новограда-Волинського, які брали участь у війні на Донбасі.

Родзинкою газети є огляд цін місцевого ринку.

Дані про ціни на найбільш популярні продукти збирають щонеділі, коли на ринку найбільше продавців.

Головна редакторка «Лесиного краю» каже, що читачі в газеті цю рубрику завжди шукають першою.

Про дизайн.

«До рубрик “Вітаємо” і “Співчуваємо” можна ставитися по-різному, проте місцеві друковані ЗМІ від неї навряд чи відмовляться», – каже Інна Левицька, адже попит на привітання та співчуття завжди є і не зменшується.

Тому в редакції ці рубрики зберегли, але осучаснили оформлення: відмовились від строкатих рамок, уніфікували кольори і шрифти, звели до мінімуму орнамент.

«Зміни почались із дизайну назви, – пояснює Інна Левицька.

– Все відбувалося поступово: уніфікація кольорів, збільшення відступів, зменшення кількості лінійок.

Частково зміни почали впроваджуватися через світові тренди в дизайні преси, частково – завдяки професійній інтуїції».

Тепер «Лесин край» має більш привабливий вигляд для читача.

Сторінки не перевантажені текстом, легко розрізнити, де закінчується один матеріал і починається інший.

Газета вдало балансує між кольоровими й чорно-білими шпальтами, фото й ілюстрації редагують так, щоби вони мали один стиль.

Це дозволяє «Лесиному краю» вигідно вирізнятися на розкладці місцевої преси.

Про фінанси.

Перевагою газети було те, що вона не залежала від одного власника.

Тому й у фінансовому плані почувалася досить самодостатньо.

Зараз комунальне підприємство стало товариством з обмеженою відповідальністю, яким володіють шестеро працівників редакції.

Вони зареєстрували більше видів економічної діяльності, ніж це було в комунального підприємства.

Це допомагає розширити джерела фінансування й шукати нові.

До 2017 року бюджет наповнювався трьома шляхами: 60% коштів приносила передплата, інші 40% складали реклама та бюджетні кошти.

За словами редакторки, зараз основну частину доходів формує реклама: нативна і банерна, а також розміщення оголошень.

Важливою складовою лишається підписка, а висвітлення діяльності органів влади складає лише десяту частину доходів.

У Новоград-Волинській райдержадміністрації пояснюють, що і раніше, і зараз гроші на «Лесин край» виділяють з коштів, які передбачені у бюджеті на висвітлення діяльності органу владу.

Різниця в тому, що до роздержавлення сума була фіксованою й не залежала від кількості й обсягу матеріалів, а тепер умови співпраці змінилися: є підписана угода про висвітлення діяльності, а оплачуються публікації по факту згідно з актами виконаних робіт.

У такий спосіб з «Лесиним краєм» співпрацюють райдержадміністрація, районна рада й об’єднана територіальна громада.

Газета отримує пресрелізи, які за потреби редагує та публікує в наступному номері в рубриці «Офіційно».

Зазвичай це звітність про податки або актуальна інформація для мешканців територіальних громад.

Також допомагає економія.

По-перше, змінили місце друку газети.

Теперішня поліграфія друкує якісніше й дешевше.

По-друге, газета орендує те ж саме приміщення, проте новий договір про оренду дозволив відмовитися від частини площі і скоротити витрати на комунальні послуги.

Про рекламу.

Після роздержавлення почалися пошуки інших форматів реклами і партнерської співпраці.

Вже більше року медіа співпрацює з міським бізнесом і публікує тексти на партнерській основі.

«Великим підприємствам у маленькому місті не потрібна класична реклама, тому що про них і так усі знають.

Але їх можна зацікавити новими форматами», – зазначає Інна Левицька.

Починали з рубрики «Під мікроскопом».

Усім підприємствам, про які писали, ставили однакові питання про зарплатню, соціальний захист, вік, травматичність тощо.

Матеріали викликали суспільний інтерес і дали поштовх для розвитку нативної реклами.

Головна редакторка розповідає, що зазвичай рекламодавці не знають який вид реклами хочуть замовити.

«Нативка» їм видається чимось цікавим і новим, тому спротиву зазвичай немає.

Але, якщо рекламодавець одразу знає, що йому потрібна саме банерна реклама, то переконати його на інший формат майже неможливо.

Зараз і на сайті, і в газеті банерної реклами майже немає.

Причина не в тому, що від неї почали відмовлятися.

Допоки йшла передвиборна кампанія, редакція хотіла залишатися незаангажованою, тому відмовляла в рекламі всім, хто так чи інакше пов’язаний з політикою.

Про виклики.

Інна Левицька вважає закон про роздержавлення недопрацьованим.

Зокрема, через неузгодженості з Трудовим кодексом, а також ускладнення передачі майна.

Як розповіла редакторка, їм довелося робити детальний опис не тільки техніки й меблів, а кожного предмета, зокрема, нагород і підшивок минулих випусків.

Звісно, викликом стала необхідність бути конкурентоспроможними.

Новоград-Волинський – невелике містечко на півночі Житомирської області з перенасиченим інформаційним ринком.

На 56 тисяч жителів там є п’ять газет і два новинно-інформаційних сайти, телеканал і радіостанція.

Для медій – це конкуренція за аудиторію й рекламодавців, а також необхідність знаходити особливі формати й підходи до висвітлення подій.

«Коли розумієш, що доля газети у твоїх руках, не можна їх опускати», – вважає пані Левицька.

Про перспективи.

Тривалий час газета «Лесин край» серед містян вважалася районною газетою, тобто такою, яка писала про село і для селян.

Зараз, кажуть у редакції, її більше купують у місті.

На зростання попиту повпливало урізноманітнення контенту, новий дизайн теж зіграв свою роль.

Після роздержавлення редакція газети пройшла конкурс і почала працювати з Агенцією розвитку локальних медіа «Або».

Наразі паралельно з газетою працює інформаційний сайт «Новоград.

Щоденно на сайті публікують 2-5 новин, найважливіші з яких потрапляють в газету.

Після співпраці з «Або» почали відкриватися й інші перспективи.

Зокрема, «Лесин край» є медіапартнером Новоград-Волинської ОТГ у проекті «Безпечні громади».

Також редакція планує створити дискусійний майданчик за сприяння проекту ОБСЄ.

Спочатку це будуть інтерв’ю з громадськими лідерами міста, а потім – панельні дискусія та обговорення актуальних міських проблем.