У понеділок, 14 жовтня, після тривалої хвороби помер український літературознавець, критик, письменник Володимир Євгенович Панченко.
Його серце перестало битися о 18.50.
Про це у Facebook повідомила редакторка видання «Літ.
Акцент» Ірина Троскот.
Зауважимо, що Володимир Панченко писав матеріали для «Українського тижня».
Зокрема, в минулому номері вийшла його остання колонка.
Редакція Тижня висловлює свої щирі співчуття.
Володимир Панченко народився 2 вересня 1954 року у селі Демидівка Любашівського району Одеської області.
Він був автором відомих статей, монографій, підручників на літературну та історичну тематику, професором Національного університету «Києво-Могилянська академія», доктором філологічних наук, членом Національної спілки письменників України, а також членом Українського ПЕН.
Закінчив філологічний факультет Одеського державного університету імені І.
Мечникова у 1975 році.
З 1975 року — аспірант кафедри радянської літератури і літератури народів СРСР, асистент кафедри російської мови для іноземних студентів, старший викладач, доцент кафедри радянської літератури і літератури народів СРСР Одеського державного університету.
З 1984 року — доцент кафедри української літератури Кіровоградського державного педагогічного інституту ім.
З 1985 року — відповідальний секретар Кіровоградської обласної організації Спілки письменників України.
Член КПРС 1983-1990; депутат Кіровоградської обласної Ради; член Спілки письменників СРСР.
Автор численних праць з історії української літератури, зокрема, «Юрій Яновський» (1988), «Володимир Винниченко: парадокси життя і творчості» (2004), «Неубієнна література» (2007).
Його перу належить кілька літературно-критичних книг та сценаріїв документальних фільмів.
Намагається дотримуватися трьох принципів: «Під лежачий камінь вода не тече», «Не тримай камінь за пазухою», «Крапля камінь точить».
Народний депутат Верховної Ради України I скликання.
Шеф-редактор та засновник видання «Літ.
Заслужений діяч науки і техніки України (2009).