Mala del Brenta – мафія на чолі з монстром, полювання на якого вестиме вся Італія

Венеція у 60-і роки.

Тодішню Венецію контролювали безліч дрібних вуличних угрупувань.

Кожен займався чітко визначеною справою: хтось рекетом, хтось продавав наркотики, інші ж бралися до викрадання людей.

Кожен район Венеції був закріплений за окремою бандою.

Як наслідок – жодних міжкланових воєн.

Кожен чітко знав свою справу і не перешкоджав "заробітку" інших мафіозі.

На півночі Італії є область Венето, яка поділена на 7 провінцій: Венеція, Беллуно, Падуя, Ровіґо, Тревізо, Верона та Віченца.

Історія Mala del Brenta починається якраз у самому адміністративному центрі у Венеції.

Спочатку до банди входило всього троє людей – друзі дитинства.

Більшість часу вони проводили в пабі "Три мечі", де планувалися і обговорювали діяльність групи.

Ще тоді назви у них не було.

Вуличні бандити працювали як кримінальні "аматори".

Але ніхто з них і близько не уявляв, що за кілька років Mala del Brenta стане потужним кримінальним синдикатом, під керівництвом досить, добре навіть, дуже і дуже неординарного лідера.

Красти – це їхнє призвання і фундаментальне заняття.

Вони ніби вже народжені бути крадіями.

Інколи бувало таке, що за тиждень часу, вони встигали скоїти 7 грабунків і вийти сухими із води,.

– розповів журналіст Мауріціо Діанесе.

Феліче Маньєро "Янгольське обличчя".

А придумав це все чоловік на ім'я Феліче Маньєро.

Тоді ще хлопчина із бідного італійського села.

Це у його голові виникла ідея зайняти нішу грабунків у Венеції.

Під керівництвом Феліче, маленьке вуличне угрупування швидкими темпами стане на ноги і стане контролювати практично все, що було у тодіншій Венеції.

Але його шлях на вершину кримінальної слави був досить непростим.

Аби завоювати довіру інших членів банди, та й інших банд теж, йому знадобилося майже 10 років.

І весь цей час він жодного разу не сумнівався у правильності своїх рішень.

Він добре знав, що у жорстокому кримінальному світі виграє той, хто має розум, а не м'язи.

"Феліче Маньєро не мав особливих фізичних характеристик.

Не мав татуювань чи загрозливого виду обличчя.

У нього не було нічого, що мало би зробити його лідером в очах інших бантитів.

Але він ним таки став.

Завдяки здатності організувати будь-що.

Завдяки вмінню зарекомендувати себе.

А додайте до цього ще кмітливість і унікальну харизму", – підкреслив журналіст Мауріціо Діанесе.

На почтаку 70-х Mala del Brenta по-трохи почала ставати на ноги.

Постійні крадіжки та рекет зробили банду авторитетом і прикладом для наслідування.

Бажання контролю, грошей і необмеженого впливу штовхнули Феліче на об'єднання із іншими угрупуваннями.

Його красномовність зіграла на руку.

Маньєро навіть не доводилося ставити ультиматумів.

Лідери інших банд легко погоджувалися на співпрацю.

Вплив ще молодого лідера з кожним днем ставав усе більшим.

Можна сказати, що це стало першим серйозним стрибком у мафіозні справи.

Феліче Маньєро добре розумів, що кожна банда спеціалізується на своїй справі.

Відповідно він дуже вміло розподілив роботу по секторах,.

– наголосив Мауріціо Діанесе.

Ще одним фактором стрімкого успіху Mala del Brenta став зв'язок із іншими мафіями.

В ті часи, італійські карабінери виловлювали впливових мафіозі і відправляли їх в ув'язнення до дрібних міст.

Як наприклад, тодішня область Венето.

Таким чином уряд намагався послабити вплив мафіозі і відрізати їх від контролю за своїми угрупуваннями.

По правді – виходило не дуже.

У нових місях, високопоставлені чини мафій створювали нові "проекти".

І от, одним із них стала Mala del Brenta.

Італійські журналісти стверджують, що Феліче Маньєро неодноразово зустрічався із впливовими мафіозі Венеції.

Він вивідував у них дозволу і порад по створенню власної банди, яка у майбутньому об'єднає у собі всі кримінальні угрупування області Венето.

Так Маньєро нажив собі друзів із неаполітанської Каморри, калабрійської Ндранґети і навіть сицилійської Коза Ностри.

Феліче спрівпрацював із ними, постійно питав порад, а у деяких випадках був їхнім інформатором.

Словом, італійські мафіозі виховали монстра, полювання на якого вестиме практично вся Італія.

А називатимуть його милим позивним "Янгольське обличчя".

Феліче Маньєро прозвали "Янгольським обличчям" за його солоденькі риси.

Він симпатичний, привітний, завжди усміхався.

Він це прекрасно знав і користувався цима.

З усіма знаходив спільну мову.

Але як же дивувалися люди, коли дізнавалися, що Феліче, насправді, жорстокий убивця і кримінальний авторитет,.

– пояснила журналістка Моніка Зорнетта.

У Феліче були "солоденькі" риси обличчя, і тому його називали "Янгольське обличчя".

Джерела доходу.

Головним джерелом доходу Mala del Brenta стали грабунки.

Бандити робили усе настільки професійно, що поліцейські і оком моргнути не встигали, як банки, галереї чи казино уже давно зачищені, а від самих грабіжників і слід простиг.

Здобуті гроші і коштовності члени Венеційської мафії розкидали по всій Венеції у своїх точках.

Зброя в одному гаражі, картини в іншому, а готівку ховали так, що її й досі не можуть знайти.

До речі, на "робочі виїзди" завжди вирушали на крадених авто.

Ще одним джерелом доходів Mala del Brenta був продаж наркотиків.

У цей бізнес Феліче Маньєро заходив дуже обережно.

Перші партії кокаїну він брав у сицилійців і колумбійців, а героїн – у турків.

У продаж наркотиків Феліче Маньєро заходив дуже обережно.

Продаж психотропних речовин приносив по кілька сотень тисяч доларів на рік – і це тільки в середині 70-х.

За інформацією італійських ЗМІ, початковий збут кокаїну сягав одного кілограму на місяць.

За два роки Феліче Маньєро продавав по 90 кілограмів.

Однак ця інформація офіційно не підтверджена.

Mala del Brenta залізним хватом тримала на контролі продаж наркотиків у регіоні.

Довкола стояла абсолютна тиша.

Ніхто із людей, із поліцейських чи представників уряду не міг вибити інформацїі про діяльність Венеційської мафії,.

– розповів Генпрокурор апеляційного суду Венеції Франческо Саверіо Павоне.

Структура банди.

Зберігати таємність допомогла і добре налагоджена структура банди.

Феліче Маньєро об'єднав у собі ієрархічну будову Коза Ностри і Каморри: з генералами, наглядачами і звичайними солдатами.

Є лише одна відмінність – автономність.

Члени угрупування роздавали франшизи і дозволяли засновувати філіїу будь-якій частині області Венето.

Вони використовували щось схоже на пірамідальну структуру.

Це як гілка із розгалуженнями на якій багато плодів.

І ці плоди пізніше пускають свої гілки.

Так Mala del Brenta поширювалася у Венето,.

– пояснив журналіст Мауріціо Діанесе.

Деякі угрупування Mala del Brenta були особливо жорстокими.

Одне із їхніх улюблених занять – знущання над простими людьми.

Так вони самостверджувалися і показували іншим мафіям, що їхнє угрупування не менш жорстоке і криваве.

Свого роду спосіб продемонструвати своє верховенство на окремій території.

Як банда поповнювалася новими людьми і навіщо їй допомагали поліцейські – дивіться у відео програми.