— "Газету по-українськи" почала передплачувати три роки тому.
Сподобалася, бо цікава.
Коли виписала, вислала квитанцію на розіграш, — розповідає 66-річна Любов Пархоменко з села Успенівка Покровського району на Донеччині.Від "Газети по-українськи" вона виграла путівку в санаторій.
Із 21 липня відпочивала в закладі "Дніпро-Бескид" у місті Трускавець на Львівщині.— Отримала путівку на двох, — каже Любов Емріхівна.
— Їздила із сестрою Наталею Туникою.
Вона молодша за мене на два роки.
Вирушили електричкою, потім пересіли на поїзд "Дніпро—Трускавець".
Відправилися о третій годині дня, на місці були наступного дня об 11:00.
Директор санаторію прислав по нас автобус на вокзал.
Хоч там недалеко, могли б і пішки прийти.
Зустріли добре.
Поселили в гарний номер.
У санаторії два корпуси — "Дніпро" і "Бескид".
Ми були в першому.
Лікували шлунково-кишковий тракт.
Пили воду "Нафтусю" і "Марію".
Приймали ванни, ходили на масажі.
Годували гарно, був шведський стіл.
Можна брати, скільки хочеш.
Люди не вірили, що в санаторії відпочиваємо безкоштовно, бо виграли путівку в газеті.
Дивувалися, що в наш час таке можливо.
Любов Пархоменко народилася в сусідньому селі Муравка.
Вивчилася на ветлікаря.— В Успенівку направили на роботу.
Тут вийшла заміж за Василя.
Помер сім років тому, коли мав 61 рік.
А ще через чотири поховала сина 42-річного Сергія.
В нирках була кіста.
Лікувався в діалізному центрі Горлівки, але його розбомбили.
76 пацієнтів перевезли в Дніпро.
В сина від тиску на серці лопнув клапан.
У мене була батькова квартира.
Продала її, щоб заплатити за операцію.
Син після неї прожив всього два місяці.
Залишилася одна.
Маю внучку Настю.
Вона заміжня.
Приїжджає до мене із чоловіком і внучатами.
Данилу 4 роки, а Леонорі — 2, — говорить Любов Пархоменко.