Церковний собор постановив розірвати зв'зки з Москвою

Собор єпископів у Новгородку - тепер Білорусь, 15 листопада 1415-го висвятив болгарського єпископа Григорія Цамбалака на митрополита Київського.

Це була спроба українсько-литовської ієрархії позбутися впливу Москви.Ініціатива належала Великому князю литовському Вітовту.

Той намагався створити Литовську Митрополію для південних і західних православних єпархій.

Цьому протидіяв Митрополит Київський і Всієї Русі Фотій, який був у Москві та перебував під впливом московської знаті.Спочатку великий князь відправив до Константинопольського патріарха Евфімія листа зі своїм кандидадом Григорієм, однак Фотію вдалося підкупити владику.

Вдруге Вітовт попросив у патріарха представити вже його власну кандидатуру, але той мовчав.

Тоді у Новогородку за особистим дозволом Вітовта собор єпископів у присутності українсько-литовської шляхти висвятив Григорія Цамбалака без згоди патріарха.

Його обрання мотивували схожими прикладами Клима Смолятича, якого обрали у 1147-му, а також подібними прецедентами в інших православних країнах.

Це обурило Фотія і патріарха, які наклали на ім'я Григорія анафему.

Цамбалак очолював митрополію не довго.

Під тиском Константинополя та польського окатоличення змушений був покинути митрополичу кафедру і виїхати до Молдови.

Фотію вдалося ліквідувати Литовську митрополію та дещо посилити вплив Москви на православних українців.

Православна митрополія Константинопольського патріархату з центром у місті Києві діяла на українських теренах з часів хрещення Русі 988 до зруйнування Києва монголо-татарами у 1240-му.

Після суперечок щодо нового центру митрополії владика Максим у 1299 році переніс митрополичу столицю до Владимира-на-Клязьмі.

З того часу, й до 1461-го митрополити, що жили у Володимирі, носили титул "Київські та всієї Русі".

З 1325-го кафедра митрополита переводиться в Москву, а з 1461-го титул змінюється на "Московський та всієї Русі".