Виявилось, що апетит залежить не від "розтягнутих стінок шлунка", а від розтягнутого кишківника, повідомляє Сell.
Нині існують навіть операції, мета яких – зменшити стінки шлунку, аби людина менше переїдала.
Проте вчені з Каліфорнії виявили, що значно важливішу роль грає розтягнення кишківника.
Дослідники вивчили сенсорні нейрони блукаючого нерва, адже з попередніх досліджень їм було відомо, що придушення його активності знижує апетит.
У переїданні винен кишківник, а не шлунок.
Фахівці використали маркери РНК та детально з'ясували розподіл в кишківнику чутливих нейронів, які пов'язані з блукаючим нервом.
Вчені штучно впливали на ці сигнали і помітили, що миші здатні переїдати, коли активуються рецептори, що відповідають за розтягування кишківника.
Через блукаючий нерв сигнал надходить в гіпоталамус, а саме в клітини, які виробляють нейропептид AgRP.
Цей нейцропептид є найосновнішим регулятором харчової поведінки.
Стимулюючи такі ж рецептори у шлунку, фахівці виявили, що механорецептори кишківника реагують значно сильніше, тим самим передають більше імпульсів у гіпоталамус.
Вчені вважають що хірургічне зменшення шлунка спрацьовує тому, що працює саме тому, що з'їдена їжа швидше потрапляє в кишківник.