Соня Делоне називала себе російською українкою

— Соня Делоне народилася в Одесі, — каже історик мистецтва Євген Деменок, 50 років.

Розповідає про художницю, засновницю власного напрямку в мистецтві ХХ сторіччя — орфізму.

В київському арт-просторі "Сет" відкрилася виставка "Соня Делоне.

Ритм кольору".— Її називають однією з амазонок авангарду, — продовжує Євген Деменок.

— У нас в Україні невідома майже нікому.

За життя вона чотири рази змінила своє ім'я.

Народилася як Сара Штерн, нам відома як Соня Делоне, була ще Соня Терк за прі­звищем родичів із материнської лінії та Соня Уде за прізвищем чоловіка.

Прожила 94 роки.

В неї заплутана біографія, досі є білі плями.

Особливо щодо раннього періоду.

Я привіз архівні документи.

Переписку з дядьком і тіткою.

Перші фарби їй подарував німецький художник-імпресіоніст Макс Ліберман 1899 року.

А листівку до родичів, яку ми маємо, вона розмалювала 1898-го.

Соня росла у родині дядька в Петербурзі.

Багате, але бездітне подружжя взяло дівчинку на виховання.

І завдяки цим родичам вона змогла мандрувати Європою.

Оплачували її освіту за кордоном.

Щороку про Соню Делоне виходять книжки, організовують виставки найбільші музеї світу.

Вона — культова фігура для світу моди.

Створений нею дизайн одягу, взуття, сумок, тканин використовується і дотепер.

У 93 роки видала автобіографію, у спогадах ішлося про яскраві кольори України.

Писала, що це країна Гоголя, і називала себе російською українкою.

В нас у країні немає великих живописних робіт Соні Делоне, є тільки графіка у Націо­нальному художньому музеї та приватних колекціях.

На виставці показуємо копію свідоцтва про народження, вінтажні плакати і книги.

А також листування, в тому числі з реформатором театрального мистецтва Сергієм Дягілєвим.

З чоловіком Соня Делоне придумала напрямок орфізм, це абстрактний стиль живопису.

Все життя розробляла теорію кольорових плям та їх поєднань.

Ідея була в тому, що кольори, покладені поруч, впливають один на одного.

І завдяки цьому можна передавати і рух, і простір.

Друга частина експозиції складається з робіт шести сучасних митців, які дотичні до творчості Соні Делоне.

Наслідують традиції авангарду.— В європейському мистецтві ХХ століття кожне покоління художників щось бере із попереднього, — розповідає кураторка виставки Катя Тейлор.

— Продовжує чи заперечує.

Наприклад, у Соні Делоне із вражень від кубізму та експресіонізму народився орфізм.

У нас такого немає.

1920-х років був сплеск авангарду.

Потім соцреалізм і неофіційне мистецтво.

Вони не були пов'язані так тісно між собою.

Стало цікаво, чи можемо побачити спадщину, вплив авангарду в роботах сучасних художників.

Показуємо роботи Маші Реви.

В неї є портрети в дусі Пікассо, одяг, ваза.

Як і Соня, працює на перетині індустрій.

На грані мистецтва і дизайну, текстилю, декору.

Твори Флоріана Юр'єва на межі мистецтва, музики і поезії.

Він вважає, що звуки мають свої кольори.

Розкладає за відтінками твори Стравінського, показує, як змінюється фонетика поезії залежно від перекладу.

Бере участь французька художниця Ева Толуа.

Вона, як і Делоне, працює з текстилем та кольором.

Оксана Левченя спеціально до виставки зробила нову інсталяцію.

Нагадує українське намисто.

Але зроблене із бракованих рожевих шкарпеток Житомирської фабрики.

Показує, що мистецтво можна створити із будь-чого.

Інтерактивна робота — магнітна дошка з формами Делоне.

Кожен може зробити на ній свій твір.

В Україні немає публічних колекцій, де представлена творчість Делоне.

У Франції у кожному музеї можна знайти її твір.

А в паризькому Центрі Помпіду зібраний майже весь спадок майстрині.Виставка "Соня Делоне.

Ритм кольору" триває до 12 грудня.