Генетики пояснили любов до ризику
Генетики пояснили любов до ризику

Генетики пояснили любов до ризику

Міжнародна група вчених провела аналіз генетичної інформації понад мільйона чоловік і визначила 124 генетичних варіанти, які пояснюють готовність ризикувати, йдеться на сайті Каліфорнійського університету в Сан-Дієго (США).

Відкриття вчених.

Генетичні варіанти, які пов’язують з прихильністю до ризикованої поведінки, розташовуються в 99 окремих областях генома.

Вчені також повторно дослідили взаємозв’язок ризику та двох нейромедіаторів – дофаміну та серотоніну.

Адже вважають, що вони беруть участь в регуляції емоційних станів та почуття винагороди.

Відтак, нове дослідження американських вчених не виявило підтвердження такого зв’язку.

Серотонін та дофамін насправді не пов'язані з відчуттям ризику.

Дослідження навпаки вказує на те, що інші нейромедіатори – глутамат і гамма-аміномасляна кислота впливають на характер поведінки у різних людей.

Обидва нейромедіатори – важливі регулятори мозкової активності у людини, де глутамат підвищує зв'язок між нейронами, а ГАМК "загальмовує" процес.

Ключовий фактор.

Вчені вважають, що виявлені генетичні варіанти відкривають нові можливості для вивчення біологічних механізмів, які впливають на готовність людини йти на ризик.

Бажання йти на ризик має важливе значення для успіху в сучасному світі.

Однак нерідко надмірні ризики призводить до паління, алкоголізму та наркоманії.

Ми хочемо зрозуміти фундаментальні й клітинні процеси, щоб запобігати подібним наслідкам, – розповів один з авторів дослідження Авраам Палмер.

Розуміння генетичного підґрунтя ризикованої поведінки є ключовим для виявлення причин ряду психічних розладів.

Це сприятиме розробці ефективних методів лікування.

Источник материала
Поделиться сюжетом