Христина любить Яна, а він мріє про гроші

Найкращою драматичною виставою минулого року назвали "Погані дороги" Київського театру на Лівому березі.

Постановницю спектаклю, 37-річну Тамару Трунову визнали "найкращим режисером".

Церемонія нагородження Другого всеукраїнського театрального фестивалю-премії "ГРА" відбулась у столичному театрі Івана Франка.

Переможці ­отримали по 50 тис.

грн на нові постановки.

Спектакль "Погані дороги" створений за п'єсою Наталії Ворожбит.

Заснована на документальних історіях, записаних у прифронтовій зоні на Донбасі.

Там драматургиня збирала матеріали для сценарію фільму "Кіборги".

Це шість розповідей про жінок на лінії розмежування, їхні стосунки з чоловіками.

Журналістка закохалася в кіборга і їздить за ним на фронт.

Але в того є дружина, коханки на кожному блокпосту.

Жінка везе пошматоване тіло коханого, яке віддали для похорону.

Потрапляє в полон до ДНРівського бойовика, за сюжетом.— Жодна з історій не має фіналу.

Бо вони не завершені й у житті, — говорить театрознавець Анна Липківська, 52 роки.

— У виставі є постійний образ доріг.

Майже весь час на заднику сцени показують відео, зняте з машини.

Це символ того, що всі ми перебуваємо в русі.

Але не знаємо, куди дорога нас приведе.

Це не просто постановка, а звернення до нашої колективної травми війною, яка ще не загоїлася.

При цьому вистава не заганяє в депресію, не спричиняє відчуття безнадії.

Є очищенням через трагічне переживання."Погані дороги" також нагородили за музичне рішення.

У фінал премії "ГРА" потрапили 12 спектаклів.

Протягом останнього тижня листопада їх переглянуло міжнародне журі й обрало переможців у ­шести загальних і шести індивідуальних номінаціях.

Три нагороди отримав "Коріолан" театру Франка.

За сценографію, хореографію та найкращу чоловічу роль — Дмитро Рибалевський, 36 років.

У постановці за трагедією Шекспіра зіграв героя війни, давньоримського полководця.

Після перемоги над ворожим народом — вольсками йде у консули Римської республіки.

Занадто чесний і відкритий.

Після маніпуляцій конкурентів Коріолана проголошують ворогом народу і виганяють з батьківщини.

Хоче помститися, разом із вольсками знищити Рим, за сюжетом.— Одразу зрозумів, що моя роль.

Відмовляюся від тих, які не можу прожити, до чого душа не лежить, — говорить Рибалевський.

— Коріолан сьогодні дуже актуальний.

Сильний герой-оборонець.

Ми не знаємо, скільки таких Коріоланів зараз в Україні.

А їх тисячі.

Як каже мій персонаж: "Лишайтесь без свого оборонця, і владу бережіть, що на вигнання засуджує героїв своїх".

У нашій країні відбувається те саме.

Історія циклічна, Шекспір — геній.

Коріолан помирає, бо ніхто не зможе перемогти в цій ситуації.Найкращою виставою камерної сцени назвали "Фрекен Юлію" київського театру "Золоті ворота" за п'єсою шведського драматурга Августа Стрінд­берга.

Всі заздрять багатству Юлії, а вона заздрить усім закоханим.

Її зрадив наречений.

Поруч опиняється інший чоловік, Ян.

Не сміє наблизитися до дівчини, бо він лише слуга в домі її заможного батька, за сюжетом.— Я граю кухарку Христину.

Вона трохи містична, це її родзинка, — каже 27-річна Інна Скорина-Калаба.

Отримала премію за найкращу жіночу роль у "Фрекен Юлії".

— Це спектакль про любов, де кожен кохає так, як уміє.

Христина любить Яна, а він мріє про гроші.

Заради цього готовий на все, навіть закрутити роман із хазяйкою.

Вона багата, зі становищем у суспільстві.У номінації "Найкраща пошуково-експериментальна вистава" переміг "Світ у горіховій шкаралупі" Київського академічного театру на Печерську.— В основі мого сценарію — книжки британського вченого Стівена Гокінга, — говорить режисер 32-річний Дмитро Захоженко.

— Я завжди любив фізику.

Але в школі цей предмет викладали погано, часто вчитель сам не розумів, що хоче донести.

А насправді наука — це цікаво й весело.

Навчався в Могилянці, пам'ятаю своє захоплення, коли слухав лекції.

Коли розумієш складні теорії, розказані дуже просто.

У спектаклі немає персонажів, відсутня любовна лінія.

Розповідаємо про гравітацію та теорію відносності, чорні діри, походження Всесвіту.

Сюжет будується на пізнанні, у нього теж є свій розвиток і кульмінація, навіть трагедія.

Найкращою хореографічною/балетною/пластичною виставою назвали "Правду під маскою" Львівського оперного театру.

Художній керівник 62-річний Василь Вовкун поставив спектакль на основі балетів Ігоря Стравінського "Пульчинелла" та "Весна священна".

Найкраща музична вистава в жанрі опери/оперети/мюзиклу — "Скрипаль на даху" Київської оперети.

Мюзикл за оповіданнями Шолом Алейхема.

Найкраща вистава для дітей — "Король Дроздобород" Київського театру опери і балету для юнацтва.