Піролізні котли працюють на смітті

— Цієї зими знову мінятиму котел, — каже 37-річний Віктор Мельник із села Могилівка Жмеринського району Вінницької області.

— Це вже буде третій.

Але треба брати, щоб економити.

Раніше користувався газовим котлом.

Кілька років тому встановив електричний.— Топити було дешевше, ніж газом, — згадує.

— Але тільки вітер повіє, у селі світло пропадає.

Система відключається, хата швидко холоне.

Зрозумів, що треба ще й твердопаливного котла.

У магазинах продаються твердопаливні котли різних потужності, типу горіння, палива.— Зараз люди хочуть котли тривалого горіння, щоб не часто заправляти, — розповідає 40-річний Михайло Браженко, менеджер фірми, що виготовляє котли.

— Рекомендую піролізні, їх треба заправляти рідше за інші.Такий прилад працює за принципом піролізного горіння.

Має дві камери.

У верхню завантажують паливо — дрова, пелети, брикети, вугілля, горючі побутові відходи.

За високої температури й браку кисню воно тліє й розкладається на газ.

Той надходить до нижньої камери, де змішується з повітрям і горить, виділяючи тепло.

Частина теплової енергії іде на обігрів системи опалення, решта — на підтримання піролізу у верхній камері.— У такому котлі закладки вистачає на 48 годин, — продовжує Михайло Браженко.

— Тобто заправляти треба тричі на тиждень.

Це зручно людям, які допізна працюють і не мають змоги робити це щодня.

Корпуси й теплообмінники піролізних котлів виготовляють із котельної сталі завтовшки 4–5 мм.

Топки — з чавуну, кераміки та шамотної цегли.

Усі піролізні котли обладнані електронним блоком управління температури.

За теплої зими можна виставляти пристрій на 5% потужності.

Витрати палива будуть мінімальні.