Красиво впав у кадрі – на телефон приходить повідомлення, що заробив 700 доларів
Красиво впав у кадрі – на телефон приходить повідомлення, що заробив 700 доларів

Красиво впав у кадрі – на телефон приходить повідомлення, що заробив 700 доларів

Найскладніше – ненормований робочий день.

Любив море, в дитинстві думав стати водолазом-океанологом.

Та дядько показав мені кілька елементів із бойових мистецтв.

Він раз на місяць приїжджав із Херсона.

В 11 років я почав займатися бойовими мистецтвами.

Студентом влаштувався на Кримське телебачення.

Створив авторську програму про комп'ютерні ігри й віртуальні технології.

З нею приїхав до Києва.

Потрапив на кінозйомки.

Зрозумів, що кіно – це магія, диво.

Уперше запросили в кіно 2008-го, ставив сцену бійки з ножами.

У стрічці "Максим Оса" був дублером британського актора Еріка Колвіна.

У нього була лисина, тому й мене поголили.

Знімали дуель на кладовищі.

Від уколу шпаги я мав упасти в могилу.

Упродовж зйомок у мене сильно болів живіт.

Коли закінчили, пішли в ресторан.

Пив безалкогольне пиво.

А потім опинився в лікарні з проривною виразкою шлунка.

Була така дірка, як від шпаги.

Кіношники роблять ілюзію.

Збирається сотня людей і за купу грошей створює картинку.

Працюємо 10 годин, а отримуємо чотири-шість хвилин.

Можемо побудувати селище на чотири хати, три дні пограти у війнушку, а потім спалити.

У створенні фільму беруть участь 200–300 людей – актори й ті, хто їх обслуговують, створюють і готують до зйомок майданчики.

Там працюють цікаві люди.

Шнурки акторам може зав'язувати дівчина, яка мала кілька художніх виставок і виступає у своїй гранж-групі.90 відсотків каскадерів – майстри спорту з єдиноборств чи акробатики.

Але, коли знаєш щось одне, зануритися в цю роботу не можна.

Я займався бойовими мистецтвами, читав хіп-хоп, танцював брейк.

Усе це привело мене в кіно.

Працював в американському блокбастері "300 спартанців".

Участь брали 52 каскадери з чотирьох країн.

Із Києва нас було восьмеро.

Фехтували й билися на мечах.

За день робили півтори хвилини екшну.

В Україні робимо по 6–9 хвилин.

За рахунок шаленого графіка, інтенсивності, іноді – ігнорування норм безпеки.

У Голлівуді для однієї сцени часто роблять 1,5 тисячі по­вторів, у нас – 50.У фільмі "Захар Беркут" треба було зняти масовий бій.

За сценарієм, у ньому змагаються п'ять тисяч людей.

Залучили масовку.

Але хтось же мав і битися.

Було 35 каскадерів.

Зйомки – це завжди мозковий штурм.

У перший день "Захара Беркута" зняли початок і одразу – його закінчення, коли головний герой повертається після битви зі шрамами, трьома стрілами і двома сокирами.

Далі треба все продумати – як отримав поранення, де загубив, а потім знайшов зброю.

Інакше глядач зрозуміє обман.

Наш мозок любить, коли все збігається.

Щоб глядачі співчували герою, їм має бути боляче, коли той падає.

Техніку шліфуємо на матах.

Спочатку їх багато, потім стає менше.

Під кінець падаємо на підлозі чи асфальті.

Захист використовуємо мінімальний, бо за сценарієм герой може падати в піжамі чи спідньому.

Раніше каскадери мали одягнути наколінники й упасти замість актора.

Зараз – виконують трюки і готують акторів.

Кіану Рівз для фільму "Джон Вік" тренувався кілька років.

Почав займатися бойовими мистецтвами ще з "Матриці".

І від стрічки до стрічки каскадери відточували його навички.

Швидко навчити цього неможливо.

Актора маємо натренувати прикидатися так, щоб усі повірили.

На зйомках треба було вибити скло.

Захист одягнути не міг, бо персонаж – у майці.

Почали вигадувати, як мінімізувати порізи.

Пошили рукав тілесного кольору.

Прикріпили до майки.

З актором Андрієм Ісаєнком познайомились на зйомках "Кіборгів".

Він мав стріляти під час короткого епізоду рукопашного бою.

Потім зустрілися на "Захарі Беркуті" – виконував роль Петра, який бився сокирою.

Навчили, як це робити.

Андрій був переконливий у кадрі.Потенціал злагодженої групи із 200 людей – це шалена сила.

Коли добре вдається скоординувати масовку, акторів, каскадерів, операторів, відчуваю захват.

Серед каскадерів буває багато травм і летальних випадків, бо кіноіндустрія вимагає все складніших трюків.

Раніше летів із висоти 40 метрів, тепер – із 60, аварію знімали з чотирьох машин і двох автобусів, а тепер додають ще й бензовоз.

Можна все продумати до дрібниць, але щось обов'язково вилізе.

Навіть у найдосвідченішого спеціаліста бувають травми.

У залі успішно виконує карколомний елемент 10 разів із 10.

А на зйомках одягають шинель, черевики на розмір більше з гладенькою підошвою і каблуком, а дорога на вулиці вже вкрилася інеєм.

Мусиш ризикувати.

Каскадери найчастіше травмують плечі й руки.

Особливо страждає права, бо страхує під час падіння.

Із напарником мали в кадрі показати кидок.

Думав, зімітуємо, а постановник сказав робити по-справжньому.

Матів не було.

Під час падіння підставив руку.

Вона "повисла" на півтора місяця.

У фільмі "Межа" грав листоношу.

За сюжетом, діти натягували мотузку між поручнями мосту, яким герой їхав на велосипеді.

Він перечіплявся і падав, а малі тікали з його ровером.

Кадрів було безліч, бо дітлахи бешкетували.

На восьмому дублі розігнався трохи більше, ніж треба, і травмував плече.

Розумів, що завтра на роботу вийти не зможу.

Наступні 18 дублів відпрацював у больовому шоку.

У картині "Разом назавжди" герой мав пробити рукою 6-міліметрове скло і пролетіти крізь нього в операційну.

Я виконував трюк із другом Євгеном Поляковим.

За мить до зйомок піротехніки зробили зі скла сіточку – щоб його легше було розбити.

Було багато пилу, осколки в'їдалися в тіло.

Зробили два дублі.

Примружившись, підглядав, куди лечу.

Коли мене пропилососили від осколків, відчув, ніби щось в оці є.

На ранок відчуття не зникло.

Потер око і побачив на пальці осколок.

Якби він проник далі, міг утрати зір.

Найскладніше – ненормований робочий день.

Найважче припадає на кінець зміни.

Актора довели до епізоду з трюком і відпускають, щоб не платити за додатковий час.

Беруть каскадера, який уже 20 годин у павільйоні: "Падай швидко".

Тоді тримати увагу важко.

Коли дивлюся на людину, бачу 16 тисяч м'язів, які контролюють тіло, 80 трильйонів клітин, спіральку ДНК – на стрічці товщиною в 10 атомів і довжиною в два кілометри.

Людське тіло має неперевершений дизайн і можливості – явні та приховані.Вивчаючи бойові мистецтва, спорт та олімпійські досягнення, аналізую, як людина може себе розвивати.

Щоб тримати тіло під контролем, потрібен інтелект.

Гіппократ, до речі, був чемпіоном Греції з панкратіону (давньогрецьке бойове мистецтво.

Поєднує елементи боротьби й кулачного бою.

– Країна).Мої діти займаються спортом змалечку.

Хочу, щоб відчули кайф, коли працюють і отримують результат.

Бо більшість зараз живуть в інший бік – мінімум зусиль і незнач­ний вихлоп, достатній, щоб поїсти, одягнутися.

Мало хто намагається досягнути горизонту своїх можливостей.

Вибрали актрису, яка мала битися на шпагах.

Ніяк у неї не виходило спершу.

Почала працювати.

Зрозуміла, що людина стає щасливою, коли робить над собою зусилля.

Бойові мистецтва насамперед – це боротьба за життя.

Той вид діяльності, який дістає з людини все.

Я мав чудових учителів, які вимагали й техніки, й емоційного змісту.

Казали: "Бери в руки меч і бий по-справжньому, щоб зрозуміти гостроту моменту".

Лише так можна усвідомити, які ресурси може отримати людина в момент небезпеки.

Смерть – максимальна мотивація.

Протягом тисячоліть, відтоді, як одна людина вбила іншу, вдосконалюється наука захисту.

Бойові мистецтва – це спосіб сублімації насилля.

З акту вбивства роблять красу.

На Warner brothеrs отримували 250 доларів на день.

Виплачували, незалежно від того, чи тренуєшся, чи працюєш на зйомках, чи стоїш, як бовдур.

Ця сума – мінімальна зарплата каскадера.

Додатково ще так званий джасмент – щось на зразок премії.

Працюєш у парі з актором першого ешелону, виконуєш складний трюк, красиво впав у кадрі – на телефон приходить повідомлення, що ти заробив 500–700 доларів.

Це стимулює.

Після такої есемески починаєш сумлінно відпрацьовувати кожен трюк, навіть якщо він на задньому плані.На роботі каскадер щодня вбиває чи вмирає.У фільмі "Давай танцюй" головний герой мав шість дуб­лерів.

Танцював брейк, падав із даху, бився, був акробатом, тікав від собак і катався на роликах.

Одній людині неможливо робити все.

Бувало, ми працювали одночасно на п'ять майданчиків.

Частина команди знімалася в рекламі, решта – у фільмі.

Разом зустрілися під ранок для зйомок сцени "Втеча з концтабору".

Источник материала
Поделиться сюжетом