Михайло Хейфец мав хворі нирки

— Ми, українці, вміли багато вистраждати в конц­таборах, але не зуміли про це написати.

Дяка євреєві Хейфецу: досі ніхто ліпше про нас не написав, — каже політв'язень і публіцист 70-річний Василь ОВСІЄНКО про письменника і дисидента Михайла ХЕЙФЕЦА, 85 років.

Його серце зупинилося в ізраїльському Єрусалимі.

Мав хворі нирки і серце.

Хейфец народився в російському Санкт-Петербурзі.

Закінчив там педагогічний інститут імені Олександра Герцена.

Працював учителем, згодом зосередився на письменництві.

Його твори друкували в журналах "Радянський письменник" і "Молода гвардія".

Був близьким другом російських поетів Йосипа Бродського і Льва Лосєва.1974-го його засудили за "антирадянську агітацію і пропаганду".

Отримав чотири роки колонії суворого режиму і два — заслання.

Під час відбування покарання зблизився з українськими і вірменськими політв'язнями — Зоряном Попадюком, Василем Стусом, В'ячеславом Чорноволом, Миколою Руденком.

Під час заслання Хейфец написав три книжки.— Ближче познайомившись зі Стусом, я зрозумів, що він гордий і гоноровитий, як китайський імператор.

Побалакати про поезію (не свою), про філософію, про тонкощі прози чи безстрашні сутички з ҐБ (не свої) він не відмовиться.

Але власні недуги, страждання — не тема для розмов, — казав Михайло Рувимович.

На волю Хейфец вийшов 1980-го.

Згодом виїхав до Ізраїлю.

Писав книжки і працював журналістом у газеті.

Був одружений з учителькою музики Раїсою Володимирівною.

Виховали доньок Наталію й Ольгу.