Путіна в Парижі цікавив не «статус кво» на Донбасі, не реалізація Мінських угод, а виключно питання газу і його транзит через Україну.
Саме тому він приїхав на зустріч, а не тому, щоб щось зрушити з мертвої точки у врегулюванні ситуації.
«Заморозка» Донбасу його повністю влаштовує.
Зрештою, кінцевою метою Кремля є навіть не федералізація України чи визнання офіційним Києвом ОРДЛО.
Це - гра на публіку.
Бо основне завдання - через постійну воєнну агресію послаблювати Україну як державу, яку «хоч тушкою, хоч чучелом» можна затягнути в орбіту «русского міра» і позбавити права суб'єктності.
Що стосується Зеленського, то його цікавив сам факт зустрічі з Путіним.
В першу чергу, щоб продемонструвати внутрішньому українському середовищу, що він не боїться ВВП.
Це частково вдалося.
Хоча сама по собі ця зустріч з самого початку була беззмістовною.
Оскільки у України і Росії - абсолютно протилежні геополітичні і світоглядні цілі.
Чи буде нова зустріч через чотири місяці? Швидше за все, ні.
Бо це ми вже раз проходили, коли було доручення радникам президентів напрацювати «дорожню карту» по урегулюванню ситуації з датами і термінами реалізації.
Ця карта була підготовлена.
Але ніким так і не ратифікована.
Бо, повертаючись до початку написаного, інтерес Росії полягає не в цьому.
З чим повертається Зеленський із Парижа.