"Ми з поляками тільки сусіди. Колегами ніколи не будемо"

— Тут близько 50 хат і 320 жителів.

Сім ­родин — українські.

З приходом до влади в Польщі ­партії "Право і справедливість" 2015 року нас ­стараються залякати, аби не сильно себе показували.

А ви в ­Україні полякам усе ­дозволяєте, — каже 55-річний Богдан із польського села Млини Підкарпатського воєводства, неподалік українського кордону.

Стоїть біля могили греко-католицького священика Михайла Вербицького — автора музики українського гімну.7 грудня в селі вшанували пам'ять отця.

Минуло 149 років із дня його смерті.

На панахиду приїхали майже 300 людей, 110 — з України.

Решта — з навколишніх сіл.

Чимало тримають українські стяги.

Натовп охороняють дві поліцейські машини.

Млини схожі на хутір, хати далеко одна від одної.

На вулицях порожньо.

Працюють два торгові центри — "Зал Львівський" і "Зал Київський".

Там лише кілька магазинів.

Інші приміщення порожні.Біля могили Михайла Вербицького церква Покрови Богородиці, де він служив останні 14 років.

Зараз це костел, але інколи проводяться греко-католицькі ­служби.— Років 15–20 тому тут були замішання з поляками.

Але з роками вони далися на спокій, — говорить 59-річний Михайло.

Був сільським головою Млинів до лютого 2018-го.

— Мене би знову обрали, але поїхав на заробітки.

Це село вмирає — старі відходять, молодь вирушає у великі міста.

Немає жодних перспектив.

Був би спокій в Україні і більший рух через кордон, то тут працювали би торгові центри.

40 гектарів викупили біля сусідньої Корчови для цього.

Але після початку війни в Україні проекти заморозили.

Панахида триває півгодини.

Люди сідають у машини і три автобуси.

Їдуть додому.— Поляки, як москалі.

Два однакові народи у ставленні до нас.

Колоністи наших земель, — каже місцевий українець 63-річний Славко.

— Ми з поляками тільки сусіди.

Колегами не будемо.

Україна має стати на ноги, щоб захищати тут своїх людей.

Вшанування Михайла Вербицького організовують громадські організації Закерзоння — етнічних українських територій, що після Другої світової війни увійшли до складу Польщі.

Їздять у Млини із 1990-го — на день народження і смерті священика.

Відвідують і село Явірник-Руський неподалік Перемишля, де Вербицький народився.

У 2015–2017 роках на ­сході Польщі зафіксували 15 актів вандалізму проти українських могил, переважно членів Української повстанської армії та Організації українських націоналістів.

У сусідній країні їх називають винними у винищенні поляків у 1940-х.

За вандалізм ніхто не покараний.

Місцеві влади забороняють відновлювати пам'ятки, кажуть у Млинах.— Ставлення до нас залежить від того, яку пропаганду веде місцева влада і ксьондз.

Як добрий отець, то й місцеві гарно ставляться, а як ні, то зле, — говорить 60-річний Володимир.

— Могили руйнували не тутешні люди.

Їм байдуже.

То приїздили націоналісти з Перемишля чи Варшави.— У нас не тільки могили руйнують.

Стираються сліди української присутності.

Наче ми тут ніколи не жили.

Це свідома політика Варшави, — додає місцевий житель Юрій, 53 роки.

Михайло Вербицький народився 4 березня 1815-го в Явірнику-Руському.

Втратив батька у 10 років.

Мати вдруге вийшла заміж і відмовилася від сина.

Михайлом Вербицьким і його братом опікувався родич Іван Снігурський, який служив в українській греко-католицькій церкві.

Заснував музичну школу, де навчався майбутній автор музики гімну України.1850 року Михайло Вербицький закінчив Львівську семінарію і став священиком.

1863-го написав музику до гімну України.

Помер за сім років від раку язика.