Тест на спроможність для нової влади: де правда у справі Шеремета

У 2014 році, державна влада продемонструвала свою повну неспроможність адекватно відповідати на виклики.

Єдиною реакцією на анексію Криму був вивід звідти українських військ.

У кінці березня та в квітні ситуація фактично повторилася на Донбасі.

Держава знову не змогла виконати взяті на себе зобов'язання з оборони території.

Це було виявом банальної неспроможності.

А коли до цього додалися ще й корупційні скандали, довіра до післямайданної влади була зруйнована остаточно.

Виникнення добровольчого і волонтерського руху – це адекватна відповідь суспільства на нікчемність влади.

Люди взяли на себе частину повноважень держави.

Монополія на насильство, фундаментальна основа будь-якої влади, була зруйнована.

Протягом наступних п'яти років було зроблено чимало задля того, щоб у м'якій формі відновити баланс.

Однак фактично було провалено один із основних кроків – реформування правоохоронних органів.

Фасадна реформа Міністерства внутрішніх справ і створення Патрульної поліції мала тимчасовий ефект.

За короткий період історії незалежної України вакуум влади виникає не вперше.

Зростання рівня бандитизму в 90-х.

На початку 90-х правоохоронні органи не змогли забезпечити дотримання законності.

Молода держава, в якій не було необхідної законодавчої бази, в якій були великі проблеми з економікою, опинилась в заручниках бандитизму.

30 років тому, коли правоохоронні органи не могли гарантувати безпеку комерсантам, на їхній захист стали бандити.

Йдеться про всі ці історії з кришуваннями і віджиманням майна.

Легенди про бандитські дев'яності досі живуть у народній пам'яті.

До того ж їх оспівують у книгах і фільмах, а хлопці з нашого району стали героями билин.

Пісня про хлопців із 90-х:.

Багато з них загинули ще у тих буремних роках, багато хто, як і герой цієї пісні – Петровський, з'являються в сучасності у ролі спонсорів топових політиків.

Дехто, як міністр Аваков, і самі стали політиками, а от одиниці, як Рінат Ахметов, знаходяться на вершині "харчової піраміди".

Арсен Аваков, Рінат Ахметов / Колаж 24 каналу.

Я ще раз наголошую: я не порівнюю братву з 90-их з добровольчим рухом.

Люди мали зовсім різну мотивацію.

Проте, першопричина виникнення цих явищ одна – неспроможність держави адекватно реагувати на виклики і виконувати взяті на себе функції.

І в одному, і в іншому випадках наслідком стала поява організованих груп людей, які мають зброю на руках.

Сумніви щодо добровольчих рухів з боку політиків.

Сьогодні добровольці отримали статус "учасників бойових дій", що є спробою політичного вирішення проблеми.

Держава "закриває свої хвости".

Адже, якщо не пояснити з точки зору закону, чому цивільні люди брали участь у бойових діях, то їх завжди можна буде назвати незаконними збройними формуваннями.

Що, власне, дуже тривалий час і намагався робити Кремль.

Проте, навряд чи історія на цьому закінчиться.

В Україні з'явиться ще не одне покоління політиків, яке буде спекулювати на цій темі, і піддавати сумнівам законність існування добровольчого руху.

І все це тільки тому, що влада в 2014 році була не спроможна адекватно реагувати на виклики.

Мова не тільки про здатність збройних сил проводити бойові дії.

Політики так і не змогли запропонувати модель, в якій кожен українець зможе долучитися до оборони країни.

► На початку 90-х подібна неспроможність вже викликала тотальну недовіру до влади.

В індустріальному Донбасі ситуація була максимально загостреною.

Феномен "наші рєбята", яким там зараз називають бойовиків, має походження саме з тих часів.

► Історія повторилася у 2014 році.

Патріоти, добровольці, волонтери – люди з таким статусом отримали довіру суспільства, а держава її втратила.

Затримання вбивць Павла Шеремета.

Кажуть, що це наступ на волонтерський рух і добровольців.

Це все той самий феномен.

Історія з презентацією результатів розслідування вбивства Павла Шеремета ілюструє, що тим, кого називають патріотами, довіряють більше ніж Міністру внутрішніх справ.

Для нової влади це є тривожним знаком, адже на сьогодні активна частина суспільства простим хлопцям довіряє більше, ніж правоохоронним органам.

Особисто я не знаю, винні підозрювані у скоєному злочині, чи ні.

Я не схильний виправдовувати будь-кого через колишні заслуги чи авторитет.

Мені хочеться сказати – хай вирішить суд.

Саме в цьому і полягає головний виклик: чи стане суд настільки відкритим і прозорим, щоб у суспільства не виникло сумніву щодо його рішення.

Щоб провина підозрюваних, якщо вона буде доведена, змогла підвищити довіру до влади.

У випадку якщо вирок буде виправдальний, міністр має піти у відставку, а слідчі підрозділи поліції негайно потрібно буде реформувати.

Як би там не було, сенсаційна презентація розслідування вже стала не рекламою для поліції, а лакмусовим папірцем для влади, таким собі новим тестом на спроможність.

Що відомо про вбивство Павла Шеремета:.

Журналіст Павло Шеремет загинув 20 липня 2016 року у Києві під час вибуху автомобіля.

Після сотень допитів та експертиз, поліція встановила основну версію злочину – Шеремета вбили з метою дестабілізації соціально-політичної ситуації в Україні.

12 грудня Нацполіція затримала та оголосила підозри фігурантам справи.

Усі підозрювані – волонтери та колишні добровольці війни на Донбасі.

Головне про підозрюваних у справі Шеремета: дивіться відео.