Пиво очима Мане, Пікассо та Ван Гога. Як видатні художники зображали пінний напій у своїх роботах

Європейці завжди любили пиво, хоча історія цього напою починається далеко за межами Європейського континенту.

Пиво – давній напій, який не тільки слугував мірилом вартості товару, а й був джерелом натхнення для митців.

Надто значну роль пиво відігравало в образотворчому мистецтві від XVI століття і до сучасності.

Зокрема, в історії художнього мистецтва тема пива знайшла своє відображення у творах Пітера Брейгеля старшого, Едуарда Мане, Вінсента Ван Гога та інших.

Окрім класичних натюрмортів, художники відзначали також бурхливі емоції сільських таверн і життя міських пабів.

Згадуємо найвідоміші твори мистецтва, в яких художники різних епох і напрямів зображували пиво – від Відродження до Кубізму, від Мане до Пікассо.

Едуард Мане, приблизно 1878 р., імпресіонізм.

Наприкінці ХІХ століття Париж був культурною столицею Європи – було модно здійснювати поїздки Сеною, проводити дні на перегонах і в театрах, на популярних концертах і у кафе.

Натхненний сценою, яку Мане спостерігав у своєму щоденному житті, він створив не надто відому, але вельми атмосферну картину "Жінки, які п'ють пиво".

Те, що жінки п'ють пиво, а не вино – не дивно.

Раніше асоційоване з селянами та провінціями, пиво стало модним напоєм у Парижі.

Інша відома картина Мане – "Бар "Фолі-Бержер"" – зображує популярне кафе і кабаре, що досі носить однойменну назву.

Серед його відвідувачів був і художник Едуард Мане.

Екскізи майбутньої картини величний художник робив безпосередньо у барі.

Адміністрація бару, аби привабити відвідувачів, брала на роботу тільки елегантних і дуже вродливих дівчат.

Вражений красою господині в барі – дівчини на ім'я Сюзон – Едуард зробив її головною постаттю своєї картини.

На картині зображені пляшки з бас-елем та їхніми характерними червоними трикутниками.

Пиво, що зображено на картині, мало більше вабити не парижан, а англійських туристів.

Тобто, це була своєрідна реклама.

Тож Мане підписав своїм іменем етикетку на пляшці, поєднуючи багатовікову практику самореклами в мистецтві з чимось більш сучасним, що межує з концепцією маркування продукції кінця двадцятого століття.

Пітер Брейгель старший, 1565 р., Відродження.

Пиво відігравало значну роль у нідерландському образотворчому мистецтві XVI-XVII століть.

Пітер Брейгель старший замість класичних натюрмортів любив зображати селян на відпочинку.

Художник не прагнув підкреслювати високі душевні якості аристократії, йому подобалася простота персонажів сільських, які могли легко спочивати на траві, відпочиваючи від буденної важкої праці.

На своїх полотнах Брейгель частенько зображував ламбік – традиційне бельгійське пиво, що бродить на "диких" дріжджах у долині Сени, а також – його похідне: фаро, темне і солодке пиво.

Найяскравішими картинами Брейгеля з пінним напоєм можна назвати полотна "Жнива", "Селянський танець" і "Селянське весілля".

У сучасному бельгійському путівнику навіть є "Шлях Брейгеля" з позначеними місцями, що увічнив художник на своїх полотнах.

Едуард Грютцнер, 1884 р., Романтизм.

Художник, проживши все життя в Мюнхені – столиці Баварії, що славиться своїм пивоварінням, не міг обійти хмільну тему.

Власне, і сам Мюнхен був побудований навколо монастиря, в якому жили ченці і варили свою знамените пиво.

Тому ця тема в творчості Грютцнера розкрита досить весело і цікаво.

Він настільки майстерно змалював у своїх творах насолоду ченців від напою, що глядач буквально відчуває той настрій та атмосферу.

Зараз пиво, зварене ченцями, називають траппістським – воно виготовлене на території абатств під повним контролем духовних осіб і дуже цінується в усьому світі.

Легендарне траппістське пиво в наш час варять 6 монастирів в Бельгії, два – в Нідерландах, по одній обителі в Австрії, Італії і навіть США.

Генрі Сінглтон, 1790 р., Романтизм.

У період 1700-1899 у Великій Британії з'явилося одразу кілька сортів пива, які згодом стали відомі на весь світ.

Насамперед ідеться про стаут, що виділився з класу портерів та індійського світлого еля.

Саме в цей період вперше почалося масове промислове виробництво пива.

На хвилі популярності держава вирішила стимулювати приватне пивоваріння, ухваливши 1830-го року "Акт про пивну", згідно з яким, кожен міг варити і продавати пиво, як в громадському закладі (таверні, шинку), так і в своєму власному.

На картині британського художника Генрі Сінглтона "The Ale-House Door" якраз зображена така готельна таверна, де дівчина пригощає елем хлопця.

Пабло Пікассо, 1912, Кубізм.

Композиція "Харчевня" – натюрморт, виконаний у вигляді ресторанної вивіски.

Формат цієї роботи овальний, що дає можливість художнику не думати про верх і низ картини, а також – про заповнення кутів.

У самому центрі Пікассо розмістив розкішний рожевий окіст.

Праворуч від нього розташована пляшка пива, а зліва – прозорий келих, крізь який легко читається меню, зроблене на чорній грифельній дошці.

На першому плані розташований лимон, ніж і вилка – на зім'ятій серветці.

На склі – синій напис "Ресторан".

В роботі Пікассо, а також інших художників, що зображують натюрморт з пивом, простежується уявлення про те, як пінний напій можна поєднати з різними видами їжі.

У сучасному світі, завдяки фудпейрингу, ми знаємо, з яким видом м'яса, сиру або навіть солодощами найкраще смакує пиво.

Фернан Леже, 1921-1922 рр., Кубізм.

"Натюрморт з пивним кухлем" – яскрава картина, яка має потужний візуальний вплив за рахунок використаних форм і кольорів.

У центрі роботи домінує великий пивний кухоль у німецькому стилі, навколо нього – горщики з маслом і тарілка з фруктами.

Леже намагався описати середовище простих людей з його аспектами різкості та прямолінійності, трагедії і комедії, протиставляючи пишність скромності.

Це своєрідне бачення твердження про мінливість світу.

Вінсент Ван Гог, січень-березень 1887 р., Постімпресіонізм.

"Агостіна Сегаторі в кафе "Тамбурін"" була написана в Парижі в однойменному кафе "Тамбурін" на Бульварі Кліші.

Бувало, що Ван Гог заходив в цей заклад зі своїми друзями з майстерні Фернана Кормона, де пропрацював кілька місяців.

Зараз, понад сто років потому, таким "тамбурином" може бути один із затишних київських пабів, в який після напруженого робочого дня сучасна Агостіна зайшла б відпочити за келихом пива.

Як ми бачимо, і нині, і століття тому, пиво було частиною життя людства, його культури та традицій, які формували уявлення про прекрасне у видатних майстрів пензля різних епох.