Конституційна реформа в Росії: що "мутить" Путін?

Володимиру Путіну йде 68 рік, двадцять з них він президентствує у сусідній з нами Російській Федерації.

Шістнадцять років офіційно, а ще чотири у якості прем’єра, коли президентом був Медвєдєв.

У такому віці імператори починають думати про пенсію й передачу престолу своєму наступнику.

Кого обрав Путін наразі невідомо, ходять лише чутки.

Взагалі в російському суспільстві мало знають про плани їх лідера, навіть відставка уряду для них стала несподіванкою, хоч експерти й зазначають, що така рокіровка була ретельно спланована й засекречена, як звичайна спецоперація КДБ.

Її називають в народі "Транзит-2024".

Саме у тому році відбудуться чергові президентські вибори в Росії, коли Путіну знову не можна, за законом, балотуватися, оскільки він знову двічі поспіль обіймає цю посаду.

Очевидно, що варіант ще одного президентства Медвєдєва буде занадто тупим.

Тому в Кремлі задумали інше – змінити конституцію.

Яку реформу задумав Путін?.

Під час свого щорічного послання до Федеральних зборів, російський диктатор озвучив такі ініціативи:.

Змінити процедуру призначення уряду країни.

Прем’єра, а також його заступників і міністрів буде затверджувати парламент;.

По-новому призначати керівників силових відомств.

Президент призначатиме їх після консультацій з Радою Федерації;.

Буде змінений пункт про заборону одній і тій же людині займати посаду президента понад 2 строки підряд;.

Кандидат у президенти перед балотуванням буде змушений прожити в Росії 25 років (поки діє віковий ценз у 10 років);.

Президент не може мати іноземне громадянство чи вид на проживання.

Ані в часі виборів, ані в минулому.

По-суті, Путін передає частину президентських повноважень парламенту.

Але не тільки це.

Схоже, російський лідер не збирається жити згідно з законами цивілізованого світу.

Для легалізації своїх витівок у світових масштабах він вирішив обійти норми міжнародного права.

Вимоги міжнародного законодавства і договорів, а також рішення міжнародних органів можуть діяти на території Росії тільки в тій частині, в якій вони не спричинюють обмеження прав і свобод людини і громадянина, не суперечать нашій конституції,.

– сказав Путін.

Таким чином у конституції він хоче обмежити пріоритет міжнародного права.

Посил є, але що саме задумав диктатор, лише гадають, але вряд чи це щось хороше.

Слово "реформа" у сучасних російських реаліях звучить просто смішно.

Путінська Росія з її самодержавним типом влади, відсутністю прав і свобод громадян, агресивною зовнішньою політикою, законсервована й застаріла, сама себе реформувати не зможе.

Отже, причина змін інша.

24 канал поцікавився що про таку реформу думають, самі росіяни – люди, яким в Росії говорити заборонено.

Ігор Яковенко, російський журналіст і педагог, сумнівається, що Путін шукає спадкоємця.

Дійство, яке офіційно називається "послання президента РФ Федеральним зборам", на 21-му році перебування Путіна при владі перетворилося в ритуальний обряд поклоніння сакральної постаті головного джерела всіх благ.

Сховатися від залучення до цього обряду на території РФ можна було тільки вдома, завбачливо вимкнувши телевізор і про всяк випадок щільно зашторити вікна, оскільки на стіні сусіднього будинку цілком міг бути організований екран, що транслює послання Путіна.

Інші проголошують конституційний переворот, ізоляцію, скасування прав і свобод і, слідом за Гомером Сімпсоном, підносять клич "Ми всі помремо!".

Та невже? А як же двадцять років фактичної незмінності влади? Кілька воєн? Згортання як інститутів ЗМІ, так й системи політичних партій, парламентської системи, федеративної системи, удушення цивільного сектора? Це не береться до уваги? Це була так, розминка?.

Щодо передачі парламенту повноважень президента.

Слабо віриться і в те, що за чотири роки до президентських виборів "той, без якого немає Росії", вирішив визначитися з наступником.

Президент злегка послаблює режим особистої влади, злегка зміцнює владу законодавчу, злегка наділяє конституційними повноваженнями Держраду – і все це ніби говорить на користь того, що він збирається піти з Кремля в 2024 році, пересівши в одне з укріплених крісел.

Про партійну диктатуру пише російський політолог Кирило Рогов.

У неконкурентній системі, де немає вільного доступу до виборів для партій і кандидатів, а вибори проводяться нечесно і фальсифікуються, передача повноважень парламенту, швидше за все, буде означати передачу цих повноважень керівництву домінуючою в парламенті партії.

Поки важко зрозуміти в цілому план путінської реформи.

Але ми можемо припустити з того, що сказано, що частина президентських повноважень буде розподілена між Радою Федерації (повноваження по призначенню силовиків), Думою (повноваження по призначенню прем'єра і міністрів) і Держрадою (радою губернаторів і президента, з цим органом поки нічого не зрозуміло).

Влада буде розподілена між чотирма інституціями (враховуючи і власне обрання всенародно президента).

Така складна конструкція може працювати в умовах неконкурентного режиму, швидше за все, якщо за всіма цими органами буде стояти єдина партія, в керівництві якої і будуть прийматися всі реальні рішення.

Схема дозволить Путіну зберігати за собою фактичний контроль на невизначений термін, висунувши при цьому цілу групу потенційних наступників, які конкурують між собою.

Віталій портніков про те, як Росія сама поставила себе поза цивілізованим світом.

Вони давно хотіли від усього цього позбутися - від міжнародних судів, які змушували їх, нехай і епізодично, поважати права людини, від міжнародних угод, які змушували їх визнавати цілісність країн, території яких вони окупували.

Від самого поняття закону, яке більше не має особливого значення в Російській Федерації і не має більше нікому з них муляти очі.

І ось нарешті у них вийшло.

Це і є їх справжній транзит - від недоносків права до торжества безправ'я.

Відмова від примату міжнародного права – справжнісіньке перетворення Росії в Радянський Союз.

Це означає, що Росія раз і назавжди – принаймні, до наступних змін Конституції - відмовляється від своїх міжнародних зобов'язань.

Що над Путіним і компанією більше нікого немає.

Що не варто розраховувати на повагу до міжнародних договорів і виконання рішень міжнародних судів.

ру та своїй сторінці у Facebook.

Російський правозахисник Олександр Черкасов про самоізоляцію Росії.

Новини 15 січня 2020 року – анонсовані Путіним зміни в Конституцію і оголошений Медвєдєвим розпуск уряду – викликали в суспільстві реакцію, мабуть, занадто бурхливу.

Таке враження, що одних ця відставка неодмінно торкнеться.

Хочеться запитати: "Як? Запропонують міністерський портфель?".

Дуже середня і провінційна – не в географічному, в історичному плані – влада для забезпечення стабільності, тобто своєї незмінності, має намір реформувати і без того не дуже живі внутрішні інститути та ще більш посилити самоізоляцію.

Соціолог Ела Панеях про те, куди може привести реформа.

Путін вирішує завдання пересунути центр влади куди-небудь з президентського крісла і пересісти туди.

Для цього потрібна масштабна реформа формальної політичної структури.

Заявлені зміни до Конституції відкривають шляхи до трьох конфігурацій: нитки повинні зійтися в кріслі голови Ради Федерації з новими повноваженнями, або глави Держради, чиї конституційні функції тільки належить прописати, або буде зроблена спроба, як хтось висловився, "рівномірно розмазати по тарілці" легальну владу, тобто створити якусь систему стримувань й противаг між різними частинами нинішньої владної вертикалі, щоб батько нації міг зайняти між ними місце арбітра.

Політолог Катерина Шульман.

В перерозподілі президентської влади між колективними органами: Радою безпеки або Держрадою, парламент може отримати більше повноважень, щоб система могла продовжувати функціонувати стійко, якщо елітні групи дійдуть висновку, а вони до нього через деякий час прийдуть, що вони не знайдуть узгоджену кандидатуру наступника, якого можна наділити всієї тієї владою, якої розпоряджався президент.

Журналіст й політолог Олександр Морозов.

Так, буде наступник.

Але лякатися цього не треба.

По-перше, можна буде змінити його після першого терміну, а якщо він буде хороший, то через дванадцять років він повинен буде в будь-якому випадку звільнити Кремль від себе.

Таким чином, тут закладено чітку вказівку, що "персональна диктатура" – це добре тільки для Путіна, в силу його величі і розуму.

Олександр Морозов / фото з його сторінки у Facebook.

Але раз після нього країною правитимуть криворукі бовдури, то, звичайно, ніякої монархії нам не треба.

Чи не буде Путін закладати заради себе самого механізми повної незмінності до Конституції.

Оскільки ці механізми підуть в руки наступнику.

А кому це треба?.

Політолог Григорій Голосов.

Все-таки Медвєдєв.

Вивести його з-під відповідальності за економічну політику і перекинути на посаду, яка, як нам натякнули сьогодні всіма можливими способами, найкраще підготує до ролі президента на один термін.

Реальна влада протягом цього терміну буде у того ж Путіна, або в якості голови Держради, або на чолі того ж Радбезу.

Федір Крашенинников, публіцист, громадський діяч.

Я думаю, в такому ж шаленому темпі Путін і буде здійснювати подальші кроки.

Я думаю, зараз стрімко перепишуть Конституцію, без всякого референдуму, стрімко переформатують структуру влади, і скінчиться все це тим, що Путін сформує таку Конституцію, таку конфігурацію влади, в рамках якої він збирається і буде правити довічно, оточений своїми вірними холопами, які будуть його посилювати з усіх боків.