"Я буду до кінця стояти": як 6 років тому загинули перші з Небесної Сотні – репортаж

22 січня Україна згадує як початок кривавих подій Революції Гідності.

Цього дня 6 років тому пролилася перша кров на Майдані.

Тоді беркутівці почали стріляти в активістів бойовими кулями.

Про перших убитих під час Революції Гідності стало відомо вранці - кулі снайпера влучили у вірменина Сергія Нігояна та білоруса Михайла Жизневського.

Обох застрелили під час протистоянь на вулиці Грушевського.

Згодом їхні імена стануть першими в Небесній Сотні.

Той трагічний день став фатальним для євромайданівців Романа Сеника та Юрія Вербицького.

Грудень 2013-го.

20-річний вірменин родом із Дніпропетровщини - один із бійців третьої сотні самооборони майдану, на відео розповідає, як стежить за порядком на барикадах.

Ранок 22 січня.

Гаряча фаза протистояння між майданівцями та беркутівцями.

Це реакція Євромайдану на диктаторські закони 16 січня.

Під час сутичок на вулиці Грушевського біля стадіону Динамо у бік майданівців летять уже не гумові, а бойові кулі.

Близько шостої ранку стає відомо про першого вбитого на Майдані - Сергія Нігояна.

Снайпер поцілив у голову та шию.

Батьки досі картають себе за те, що не вмовили сина поїхати з майдану.

"Умовляли, але ніяк не вийшло.

Говорив: "я буду до кінця стояти, я нічого не боюся", – розповідав батько Сергія Нігояна Гагік Нігоян.

За три години після вбивства Нігояна куля снайпера потрапляє в серце білоруса самооборонця Євромайдану, члена УНА-УНСО і журналіста Михайла Жизневського.

До 26-річчя хлопець не дожив 4 дні.

Серед перших із Небесної Сотні - мешканець села Наконечне на Львівщині Роман Сеник.

Через тяжке поранення в легені 22 січня 45-річний активіст переніс кілька операцій.

Утім врятувати життя Романа лікарям не вдалося.

Він помер 25 січня в одній із київських лікарень.

22 січня стало фатальним днем і для 66-річного киянина, уродженця Волині Олександра Бадери.

На Євромайдані чоловік допомагав пораненим та застудженим, готував відвари та настої з трав, в морози заготовляв дрова для євромайданівців.

Біля стадіону "Динамо" беркутівці сильно побили Олександра.

Той віджартовувався - "зламали пальця - та не зламали дух".

Від отриманих травм чоловік помер 28 січня.

22 січня обірвалося життя ще одного активіста Євромайдану, 50-річного львів'янина Юрія Вербицького.

Напередодні просто з палати Олександрівської лікарні, куди чоловік потрапив через поранення в око, його та ще одного активіста Ігоря Луценка викрали невідомі.

В гаражі неподалік села Гнідин на Київщині обох катували.

"Спочатку разом допитували, з елементами насилля, а потім розтягнули по різних кінцях лісу.

Я лише чув, що пресують дуже цього Юрія.

Він виявився львів'янином, а для цих людей львів'яни, за їхніми словами, є певна каста ворогів", – розповів постраждалий учасник Євромайдану Ігор Луценко.

Тіло Вербицького знайшли 22 січня в лісі неподалік Києва.

Рідні та друзі згадують Юрія як життєрадісну, щиру людину, справжнього інтелігента.

Він захоплювався альпінізмом, підкорював гори, був науковцем та не зміг стояти осторонь, коли почався майдан.

"Хто вбив наших рідних?" - без відповіді на це запитання зустрічають шості роковини з дня перших вбивств на Євромайдані родини Героїв Небесної Сотні.

За ці роки слідчі не спромоглися висунути жодної підозри у справах вбивств перших жертв Революції Гідності.

Єдиний виняток - справа Юрія Вербицького, в ній є двоє обвинувачених.

Нині розслідування на етапі дослідження доказів.

Цей процес може затягнутися ще на кілька місяців.

Ганна Рибалка, "5 канал".