"Вилетів із машини. Поламав хребет, ребра, отримав забій серця і легень"

— Наприкінці жовтня на­снилося: солдат передає мені дві пари берців.

Але вони чогось закороткі.

В голові промайнуло: до чого б це? На третій день мій чоловік отримав поранення на Донбасі.

Дізналася про це вже згодом від побратимів, бо до нього додзвонитися не могла, — каже 47-річна Зоя КРАВЧЕНКО із селища Каленчак на Херсонщині.

У жовтні 2015 року її чоловік 52-річний В'ячеслав Євгенович отримав поранення під Володарськом на Луганщині.

Лікується досі.

Зараз із дружиною перебуває в Херсонському обласному шпиталі інвалідів і ветеранів війни.— Як почалася війна, чоловік правдами і неправдами випросив собі повістку.

Бо за станом здоров'я не підходив, — розповідає Зоя Борисівна.

— Воював у Миколаївській десантно-штурмовій бригаді.

Отримав поранення, коли їхав із побратимами на завдання.

Їхня машина наїхала на вибуховий пристрій, який здетонував.

Її перевернуло.

В'ячеслав вилетів.

Поламав хребет, ребра, отримав забій серця і легень.

Після поранення чоловіка вертольотом доправили у Маріуполь.

Опісля перевезли в Дніпропетровську лікарню ім.

Іллі Мечникова.— Майже місяць він лежав у реанімації на штучному диханні.

Перший тиждень був у комі.

В'ячеславу зробили п'ять операцій.

Два місяці не приживалася пластина на хребті, не гоїлися рани.

Був із вакапаратом, який витягував гній.

Терпів неймовірні болі.

Потім лікувався у Києві, Херсоні та Рівному.

У Львові ми були дев'ять місяців.

Частину лікування оплачує держава, але дорогі імпортні препарати маємо купувати самі.

Беремо за свої кошти або звертаємося до волонтерів.

Погано, що держава не думає про харчування дружин, які доглядають тяжких чоловіків.

Для нас не передбачені медичні процедури та обстеження, хоч ми теж хворіємо.

Добре, що керівництво медзакладів і лікарі йдуть назустріч.

Інакше було би непросто.

Волонтери виручають домашньою їжею, бо на лікарняній каші довго не протягнеш.

Стан В'ячеслава Кравченка тяжкий.

У нього паралізована нижня частина тіла.

Лікарі прогнозів не дають.

Закордонні медики за лікування не беруться.— На інвалідну коляску для чоловіка небайдужі люди зібрали 43 тисячі гривень.

Шахраї пів ночі нам телефонували.

Казали: "Хочемо велику суму перерахувати, треба номер телефона, який прикріплений до картки".

Казали, щоби пішла до банкомату і набрала певну комбінацію цифр.

Волонтери мусили дзвонити на гарячу лінію банку, щоб заблокували картки.

В'ячеслав Євгенович із дружиною ­торгував на базарі.

Тепер працювати не може.— У 1990-х жити було важко.

Чоловік працював водієм, а я стояла на біржі, — розповідає жінка.

— Свекрусі давали зарплату хлібом, чоловіку взагалі не платили.

Щоби прожити, здавали речі в комісійний магазин.

Потім і чоловік став на біржу, бо там виплати не затримували.

Завели корову, вирощували бичків, свиней.

Возили на базар молочні продукти, двічі на рік садили картоплю і продавали.

За це і жили.

Потім я пішла торгувати на базар.

Спершу робила на хазяїна, а потім і самі розкрутилися.

Купили мотоцикл із коляскою, а згодом і "Жигулі".

Переробили стару веранду, замінили вікна і двері.

Займалися бізнесом, поки В'ячеслав не потрапив у лікарню.

Реквізити для допомоги:Карта Приватбанку: 4731 2196 1262 8226 (Кравченко Зоя Борисівна)На третій день сказав: "Давай одружимося"Зоя Борисівна і В'ячеслав Євгенович у шлюбі 25 років.

Срібне весілля відзначили 25 грудня.

Мають двох доньок: 24-річну Лілію й Аліну, 19 років.— Ми познайомилися восени 1994 року в Кам'янці на Черкащині, звідки я родом, — говорить Зоя Кравченко.

— В'ячеслав із Херсонщини на наш цукровий завод привіз рис, взамін набрав цукру.

Я працювала майстром на будівництві кооперативного будинку, а поряд жила його тітка.

Він побачив мене і закохався з першого погляду.

На третій день запропонував: "Давай одружимося".

Мої батьки лише сказали: "Вирішуй сама.

Головне, щоб потім не кусала лікті".

Гучного весілля не справляли, бо були важкі часи.

Влаштували вечірку в Кам'янці.

З Херсонщини всі приїхали в туфликах і курточках — там ще тепло було, а в нас снігу по коліна.

Грілися горілкою і танцями.