Загалом же за 2019 р.
було зафіксовано 53 випадки, тоді як у 2018 р.
— 145 випадків, у 2017 р.
— 163, у 2016 р.
— 91 випадок, свідчать дані ресурсу СТОП АЧС.
«Опираючись на офіційні дані щодо чисельності спалахів цього захворювання в Україні, можна стверджувати, що хвороба пішла на спад», — зазначив у коментарі Agro.
ua ветеринарний лікар, доцент кафедри епізоотології та організації ветеринарної справи НУБіП України Володимир Поліщук.
За його словами, тенденція щодо зменшення спалахів АЧС в Україні, із точки зору фахової її оцінки, також зрозуміла і пояснюється тією колосальною роботою, яка була проведена з протидії цій хворобі, починаючи із 2012 р.
Поліщук виражає оптимістичні очікування щодо згасання хвороби в Україні.
На його погляд, власник уже усвідомив, що дбати про тварину — це не право, а його обов'язок.
І сподівання, що все обійдеться, винайдуть панацею проти хвороби — уже розвіялись.
«Свиней утримують заради вигоди.
Вона зростає, коли мінімізуються затрати.
Здоров'я, а особливо профілактика хвороби (біобезпека господарства) — це затратно.
По-друге, варити корми (термообробка) — теж затратно.
По-третє, лихо до мене не дійде, а прийде — тоді будемо думати.
Подібні настрої уже пройшли», — говорить ветлікар.
Він згадує: коли АЧС тільки з'явилась в Україні, було відсутнє розуміння особливостей цього захворювання.
Всі очікували високої контагіозності, думали, що занесення хвороби у популяцію диких свиней призведе до блискавичної природної їх депопуляції й залишиться лише знищити трупи, не допустивши проникнення вірусу у корита домашніх свиней.
«Наступний компонент, що відіграв роль детонатора процесу розповсюдження, — це реорганізація державної ветеринарної служби, війна, міграційні процеси, зростання кількості поїздок за місто, в інший регіон обов'язково зі шматочком сала, втрата контролю переміщення, спроба власників врятувати хоч щось і розвезення контамінованої продукції на чисті території», — згадує експерт.
Інші фактори — засолювання сала в банки і консервація патогена на тривалий час.
Низька обізнаність населення, висока щільність поголів'я свиней у домогосподарствах, складний механізм відшкодування збитків.
Відсутність інструментів діагностики хвороби, фахівців, поліграфії тощо.
«З 2012 року ми вчилися боротися з хворобою практично в «польових умовах», і досить ефективно.
Звичайно, нам допомагали і фінансово, і фахово, і за цей час в країні проведено величезну роботу.
Реалізовано кілька проєктів, проведено десятки обговорень, засідань уряду, держслужби, навчань, роз'яснень, і сьогодні ми вже маємо потенціал для протидії АЧС.
Є інструменти діагностики, навчений персонал, а також усвідомлення загрози та розуміння того, як з цим боротись», — підсумував Поліщук.
Наталія Рекуненко, Agro.