Ярослава Дашкевича називали істориком світової слави

Я завжди вважав, що треба мати не одну, а кілька освіт.

Людина має бути нехай не всебічно, але все ж таки не однобічно підготовлена.

Говорив історик та археограф Ярослав Дашкевич.

Його публікували в Франції, в Вірменії, в Польщі.

На жаль, в Україні за часів СРСР він не міг видавати свої праці.

Від смерті науковця сьогодні минає 10 років.

Дашкевич народився в родині генерала армії Української Народної Республіки Романа Дашкевича та хорунжої Українських Січових Стрільців Олени Степанів.

Відомої, як Олена Степанівна.

Закінчив філологічний факультет Львівського державного університету 1949 року.

Під час навчання працював у Львівській бібліотеці Академії наук УРСР.

Там, на робочому місці 10 грудня 1949 року його заарештували, як сина "відомої української націоналістки, бувшого сотника галицьких стрілків Олени Степанів" й звинуватили у зберігання та розповсюдженні "контрреволюційної літератури".

Повернуся до Львова після звільнення з ув'язнення 1956 року.

Формальна наукова кар'єра Дашкевича у радянському Львові була неможлива і через його походження з родини "буржуазних націоналістів", і через непоступливість.

З 1980 по 1990 рік Ярослав Дашкевич був знову безробітний.

Лише 1 листопада 1990 року його поновили на роботі в Інституті суспільних наук.

Ярослав Романович вражав своєю аристократичною зовнішністю: довгим сивим волоссям, масивним перснем-печаткою на пальці, задумливо нахиленою головою і теплою усмішкою тонких вуст.

Він був підкреслено небагатослівний, давав зрозуміти вагу кожного його слова, і тактовно тримав дистанцію.

Ніколи не говорив багато, але умів знайти добре слово і дати добру (а часом, безцінну) наукову пораду.25 лютого виповнюється 149 років від дня народження поетки, драматургині Лесі Українки.

Вона створювала поезію, прозу, публіцистику, працювала в області фольклористики.

Лише з її голосу записано 220 народних мелодій.