Історія першої української оперети

27 березня весь світ відзначає Міжнародний день театру.

В цей день варто згадати історію першої української оперети.

Український театр починався в ХІ столітті театральними виставами слов’янських скоморохів.

У 17-18 столітті широкого розмаху набули вертепи — мандрівні театри маріонеток, які виконували різдвяні драми та соціально-побутові інтермедії.

У другій половині 19 століття в Україні поширився аматорський театральний рух.

В аматорських гуртках розпочинали діяльність корифеї українського театру.

Один з таких гуртків існував у Харкові в оселі лікаря-генерала Володимира Степановича Александрова по вул.

Великій Сумській, яка була своєрідним українським культурним центром.

Тут можна було послухати поезії Павла Грабовського і Кесарія Білиловського ( теж лікаря, єврея, що писав українською – привіт Кернесу і Добкіну), насолодитися розмовами з Борисом Грінченком, Марком Кропивницьким.

Останній допомагав господарю в постановці написаних ним оперет «За Німан іду» та «Не ходи, Грицю, на вечорниці».

Дочка генерала Людмила Александрова, випускниця Варшавської консерваторії у 1872 році написала романс «Повій, вітре, на Вкраїну» (сл.

ua/…/persha-ukranska-operetka-romans-povy-v… ).

Людмила Александрова була одна з перших жінок-професійних композиторів царської Росії.

Вона також написала музику до романсу-шедевру «Дивлюсь я на небо» (сл.

У часи розстріляної українізації до списку улюблених Сталіним пісень увійшла «Дивлюсь я на небо», але дозволялося виконувати тільки перші два куплети.

Людмила Володимирівна працювала вчителем у Харкові, нерідко приїздила до рідного гнізда в Бугаївці на Харківщині - там і досі стоїть церква, пастирем якої був о.

Степан Александров, її дід.

Там вона мала приятелів, які не корилися більшовикам, кілька разів піднімали повстання.

Через це у 1937 р.

непокірних чоловіків с.

Бугаївки оголосили японськими шпигунами й розстріляли у харківському Лісопарку, де згодом розстріляли декілька тисяч польських офіцерів.

Кажуть, що це стало причиною зникнення Людмили Александрової: зникли всі відомості про Александрову, фото, навіть дати життя.

Її романси звучали по радіо, зі сцен, але їх називали народними піснями.

Отака от театральна історія.

загрузка...