Загадкові злочини, парі із владою та легенди – таємне життя театрів України
Загадкові злочини, парі із владою та легенди – таємне життя театрів України

Загадкові злочини, парі із владою та легенди – таємне життя театрів України

Слово "корифей" означає "заспівувач".

Театр Корифеїв – найперший в Україні професійний театр.

1881 року під керуванням засновника Марка Кропивницького український театр відділився від польського і російського.

Слово "корифей" означає від грецької мови "заспівувач".

Актори театру повинні були вистави грати аж трьома мовами.

У царській Росії діяв указ, згідно з яким вистави польською або українською мовами мали йти після виступу російською.

Засновник театру – Кропивницький Марко Лукич – був керівником, режисером, актором, драматургом, музикантом, композитором, педагогом та художником.

Найвідоміші постановки – "Катерина", "Запорожець за Дунаєм", "Продана наречена" "Галька" та "Енеїда".

Театр Корифеїв був популярним в Україні, Москві та Санкт-Петербурзі.

Його вважали значно кращим за імперський, а Марії Заньковецькій пропонували акторську кар'єру в Імператорському театрі, проте вона не вагаючись відмовилася.

Театр проіснував 7 років, до початку Першої світової війни, коли царська Росія закрила усе українське – театри, українські газети, книгарні та журнали.

Львівський національний академічний театр опери та балету ім.

Соломії Крушельницької.

Коли постало питання про побудову театру, у центрі міста не знайшлося вільної ділянки.

Тому архітектор вирішив побудувати споруду просто на підземній річці Полтва.

Ґрунт був багнистим, тому змінили русло річки, яка протікала в колекторі, відвівши його далі від театру.

Річка досі протікає цим руслом;.

На посаду головного архітектора претендували лише дві людини.

Справа в тому, що однією з головних умов конкурсу було те, що театр має бути споруджено "архітекторами польської та руської національності";.

Через рік після завершення робіт театр просів на кілька метрів, але потім руйнівний процес зупинився.

Подейкують, що це завдяки тому, що у Полтві водиться унікальна риба;.

Є легенда, що коли Львівський оперний театр почав просідати, архітектор Зигмунт Горголевський наклав на себе руки.

Але насправді він помер 6 липня 1903 через зупинку серця;.

Побутує легенда, ніби у стіни театру були вмуровані пусті горщики, які забезпечували краще звучання.

При реконструкції будівельники повикидали горщики-резонатори.

Проте дирекція театру спростовує цей міф;.

Театр спорудили за 3 роки.

Урочисте відкриття відбулося 4 жовтня 1900.

Прем’єрною постановкою була лірико-драматична опера "Янек" Владислава Желенського.

Вистава розповідала про життя карпатських верховинців;.

У 1921 поставили першу балетну виставу.

Це було "Лебедине озеро" Петра Чайковського;.

Через те що під бруківкою, яка вистелена біля Львівської опери, тече річка, за епохи радянських парадів поряд зі спорудою було заборонено проїжджати важкій техніці;.

Зал прикрашають увігнуті декоративні деталі, а не опуклі.

Це зроблено спеціально, щоб формувати звук;.

На центральному фасаді стоїть скульптура "Слава" з пальмовою гілкою.

Якось професор гінекології Антоній Марс зазначив, що найімовірніше скульптуру ліпили з вагітної жінки.

Натомість скульптори зазначали, що округлі форми Слави – відсилка до Ренесансу.

Тоді професор відшукав натурщицю, яка підтвердила, що на момент роботи носила під серцем дитину і була на четвертому місяці вагітності;.

Завіса "Парнас", яка відділяє сцену від глядачів не коштувала театру ні копійки.

Її автор, Генріх Семирадський отримав замовлення від театру та працював над картиною у Римі чотири роки.

Та коли замовлення було готове, з'ясувалося, що в театру закінчилися гроші й заплатити за картину нічим.

Тоді Семирадський, польський художник, який народився в Україні, подарував театру завісу;.

Завіса протягом більш ніж століття залишається цілою, бо не згортається.

Її піднімають і поміщають в спеціальний протипожежний металевий футляр;.

У стінах споруди у 1910-х роках наклав на себе руки лікар-окуліст через нерозділене кохання до відомої актриси театру.

Також подейкують, що чоловік цієї самої актриси – Яніни Огінської-Шендерович – застрелив її через ревнощі.

За іншою версією, Яніну вбив банкір, юрист та донжуан Станіслав Левицький, який був її коханцем;.

У 1934 році установу закрили через брак коштів.

Знову театр запрацював підчас фашистської окупації.

Тоді для німців та українців виставили ставили окремо;.

У 2000 році Львівський оперний театр вирішили перейменувати.

Так, із театру імені Івана Франка він став театром імені Соломії Крушельницької, – українки, яку ще за життя визнали найвидатнішою співачкою світу.

Одеський національний академічний театр опери та балету.

Задумка театру належить градоначальнику, герцогу Дюку де Рішельє.

Його побудували за проектом архітектора із Петербургу – Тома де Томона.

Уперше двері відчинилися 10 лютого 1810 року.

Але через 64 роки місцевий театр (як його називали місцеві) згорів вщент.

Будівництво нового театру доручили віденським архітекторам Фердинанду Фельнеру та Герману Гельмеру.

Вони були відомі своїми монументальними храмами в Дрездені, Будапешті та інших містах Європи.

В результаті за рекордні три роки виріс новий театр.

В Одеському оперному театрі міститься найбільша костюмерна, в якій зберігається понад 800 костюмів.

Найбільш раритетному більше 100 років.

Стеля глядацької зали прикрашена композицією із чотирьох картин-медальйонів Франца Лефлера – відомого художника.

Вони зображують сюжети творів Вільяма Шекспіра, таких як: "Сон літньої ночі", "Гамлет", "Як вам це сподобається", "Зимова казка".

А в самому центрі стелі розташована кришталева ажурна люстра.

Одеський національний академічний театр опери та балету, згідно з даними журналу "Forbes", входить до списку найдивовижніших пам’яток архітектури у Східній Європі.

Входить до п’ятірки найкращих театрів світу.

Миколаївський академічний український театр драми та музичної комедії.

У вересні 2001 року театр став першим в Україні, якому було присвоєно статус академічного.

Тоді за це звання боролися два театри – миколаївський і донецький.

Не варто розповідати, хто у ті часи був прем’єр-міністром, до того ж, донецьким театром опікувалася дружина Януковича.

Проте першим звання академічного отримав саме театр у Миколаєві;Кожен сезон у театрі ставлять від 8 до 15 прем'єр.

Тільки за останні 10 років театр показав 3200 вистав, які подивилися понад 1,5 млн глядачів.

У пріоритеті – українська класична і сучасна драматургія;.

Цікава історія про те, як театр отримав площу, де нині розташована "мала сцена".

"Поряд із нами була аптека, особливого попиту в ній не було.

Я запропонував тодішньому меру Володимиру Чайці парі: якщо до неї не зайде протягом 30 хвилин жодної людини, він віддасть це приміщення театру.

Парі я виграв, і в нас з'явилася можливість створити ще одну невеличку глядацьку залу на 50 місць", – згадує директор театру Микола Берсон.

Пан Берсон упевнений, що театр не повинен займатися політикою, але мусить мати громадянську позицію і порушувати суспільні проблеми.

Наприклад, коли до влади прийшов Янукович, тут поставили спектакль "Макбет" Шекспіра – твір оповідає про людину, яке йде до влади через кров.

Під час постановки спектаклю за "Чайкою" Чехова, де дія відбувається навколо озера, театр замовив басейн на всю сцену, 5 тонн води, і максимально реалістичний дощ.

Полтавський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Миколи Гоголя.

Історія театру розпочалась 1808 р.

Одним із перших керівників його був Іван Котляревський.

Спеціально для полтавського театру Іван Петрович створив драматичні твори "Москаль-чарівник" та "Наталка Полтавка".

Цікавою ситуація вийшла зі скульптурою на фасаді театру.

Коли тривала робота над новою будівлею, на конкурс представили 2 проєкти: динамічний "Гопак" та піонерів з горнами.

Перший чудово "вписувався": фігури розташувались від танцівників у присядці скраю до "злітаючих" угору центральних.

Другий – статичний та офіційний.

Його й обрала громадськість під враженням від виступу одного посадовця.

Так головним барельєфом на фасаді театру стали піонери з горнами.

Щоб тримати акторів у постйному тонусі, кілька років тому підвал театру перетворили на спортивну залу.

"Маруся Чурай" – це постановка за однойменним твором Ліни Костенко.

Аби прем’єра відбулася, полтавський театр надсилав заявку на отримання дозволу використання твору від письменниці.

Актори кажуть, що поетеса скептично ставиться до постановок її творів і прискіпливо вивчає діяльність театру й біографію режисера перед тим, як дозволити ставити "Марусю Чурай".

Полтавський театр – один із небагатьох, хто такий дозвіл має.

Дозвіл авторки роману у віршах мають лише кілька театрів в Україні.

Цей твір у полтавському театрі поставили у незвичній формі – дія відбувається, коли і актори на сцені, і глядачі.

Источник материала
Поделиться сюжетом