14:52, 08 квітня 2020.
Світ.
22.
Лікар відділення інтенсивної терапії з Лондона описав, який вигляд має передова боротьби з коронавірусом.
Імпровізована "зона COVID-19 - це сюрреалістичний світ, де пацієнти лежать беззвучно, а виснажений медичний персонал виконує титанічну роботу.
Про це на сторінках The Guardian пише лікар Шаан Сахта.
Впродовж останнього місяця перша хвиля пацієнтів заповнила лікарню в Лондоні, де він працює.
21 день тому його перевели з хірургії у відділення інтенсивної терапії й провели навчання, як рятувати пацієнтів при нинішніх умовах.
"Ми говоримо про коронавірус весь час, але часто узагальнено.
Мені важко сприймати це узагальнення на передовій.
Під час кризи таких масштабів я хочу розповісти історію, яку я бачив.
Історію того, як пандемія розгортається на рівні однієї людини", - пише Сахта.
Він додає, що розширений відділ інтенсивної терапії - це "сюрреалістичний світ".
Лікар одягає багато шарів задушливих засобів індивідуального захисту (PPE), щоб увійти в "зону COVID-19".
Вона герметично закрита пластиком, який закривається на "замок-блискавку".
Таким чином приміщення лікарні відділені одне від одного.
"Я вхожу в палату, наповнену непритомними пацієнтами.
Тут немає розмов, лише звукові сигнали моніторів поверх ритмічного сичання повітря під тиском.
Я витрачаю кожну 12-годинну зміну, доглядаючи 2-3 пацієнтів.
Це смиренна і часто механічна робота.
Я підлаштовую їхні анестетики і перевіряю сечу щогодини, щоб збалансувати їхні рідини.
Я підкладаю подушки під місця тиску, щоб у них не з'явилися довгострокові пошкодження після такого паралічу.
Я викачую виділення з їхніх дихальних шляхів", - пояснює свою роботу лікар.
"Відкладаючи навіть перерви на туалет, я працюю з усіх сил для пацієнтів, яких ніколи не бачив з відкритими очима, не кажучи про те, щоб вони дихали самостійно.
Це дуже тяжке середовище для роботи", - пояснює він.
Сахта пише, що проглядає медичні записи, щоб знайти хоча б якісь зачіпки, які б розповіли про те, якими були його пацієнти до того, як стали паралізованими й їх під знеболюючими підключили до систем штучної вентиляції легень.
"Соціальна історія: живе з дружиною і трьома дітьми.
Регулярно прогулюється, любить бігати.
Ніколи не курив.
Спостереження: Респіраторний темп: 42-48-55-61-61-..
Це наростання цифр на діаграмі в кольорах світлофора говорить, що пацієнт задихався.
Це історія, яка закінчилася для нього непритомним, паралізованим станом.
А машина замінила його органи, які відмовили, під моїм наглядом", - описує лікар.
Він додає, що, забезпечуючи персональний догляд кожного пацієнта, важко усвідомити, що є ще сотні людей в такому ж стані.
Триває багато розмов про криві зараження й піки, але це ніяк не стосується реального досвіду.
Сахта зауважує, що політики й журналісти "говорять з позиції богів" про пандемію.
Вони оцінюють загальну картинку, яку лікарям в клініках просто не видно.
"Там, де я, найбільш обмежений ресурс - це не системи вентиляції легень, а елементарна робоча сила.
До 50% нашого звичайного персоналу не працюють через хворобу, самоізоляцію і страх", - пише британський лікар.
Тих, хто лишився, він порівнює з "супергероями", які вже отримали свою дозу "криптоніту, але все одно намагаються підняти автомобіль, тому що більше нічого не лишається".
"Я бачу лікаря-аспіранта, залитого сечею яскраво-помаранчевого кольору від рифампіцину.
Вона намагалася вперше самостійно замінити катетер, тому що більше не було нікого, хто б міг це зробити.
8 років навчання не навчили її, що відкрити мішок легко, але значно важче його закрити.
Всі у лікарні роблять все, що наших силах, щоб цим пацієнтам стало краще.
Я бачу хірургів-консультантів, які працюють на посадах базових лікарів у відділі інтенсивної терапії, поки дантисти і фізіотерапевти "перекочують" пацієнтів, змінюючи їхнє положення, щоб не було пролежнів", - описує ситуацію Сахта.
Він додає, що порятунок пацієнтів у критичному стані - це зазвичай "перевертання".
Все, що лікарі можуть зробити для непритомних пацієнтів, підключених до системи вентиляції легень - це перевернути їх на живіт.