Історик Петро Білян розповів як попередні пандемії впливали на суспільний розвиток.
Назвав книги про зміни, які приносять хвороби."Як на мене, такі книги варто читати не під час епідемії, а до того.
Було б добре, якби представники нашої політичної еліти читали й мали уявлення, в якому суспільстві та на якій планеті ми живемо, що віруси – це наш давній супутник", - каже дослідник в інтерв'ю для "Радіо Свобода".
В першу чергу радить працю біолога і географа Джареда Даймонда "Зброя, мікроби і сталь".
У ній автор пише, що пандемії, епідемії – це вічні супутники людства, з якими доведеться співіснувати."Даймонд порівнює переваги різних цивілізацій та намагається дати відповідь на питання, яким чином європейцям, євразійському континенту вдалося вирватися в технологічному розвитку.
І одна з таких причин була, що тут епідеміологічна ситуація була набагато складніша та гірша.
Пандемії наштовхнули Європу на те, що вона була вимушена у містах навести порядок: почистити їх, навести лад, підвищити рівень гігієни".
Важливою історик називає і працю французького філософа Фернана Броделя "Ідентичність Франції" де подекуди розповідається як епідемії та боротьба з ними змінювали країну.
Від епідемії чуми вимерло до третини населення, але становище тих, хто вижив - покращилось."Європа почала більше орієнтуватися на використання техніки, вони почали отримувати більше доходів.
Стався технологічний ривок – починають розвиватися технології, мореплавство.
Це дозволило європейцям випередити схід".
Наголошує, що тодішню європейську свободу та пристосованість не можна порівнювати із жорсткою владною вертикаллю Китаю."Якщо провести певну аналогію з чумою то приватний бізнес у нас краще адаптується до викликів коронавірусу, ніж наші державні інституції.
Приватний сектор забезпечує маски і готовий забезпечувати дистанцію між людьми, він функціонує.
А державний сектор неначе працює на те, щоби паралізувати всю економіку, щоб воно стало й стояло".
Важливим автором історик називає американського соціолога Питирима Сорокіна.
Так було завжди і при чумі, і при віспі, будь-яких епідемічних захворюваннях держава завжди влазила у це.
Вони ставали поштовхом, щоб держава ставала ефективнішою".
Білян наголошує, що людство, попри велику кількість жертв, все-таки знаходили можливість надати допомогу, правильно розподілити ресурси і знайти рішення, які допомагали адаптуватися і вижити.
З одного боку під час епідемій зростає схильність до аморальних вчинків.
З іншого боку, є приклади самопожертви, коли під час епідемій люди поводяться благородно, і це допомагає у таких ситуаціях.
У Форті-Райлі американського штату Канзас 11 березня 1918-го зафіксовано перший смертельний випадок від невідомої хвороби.
Кількість хворих з аналогічними симптомами сягнула близько сотні осіб.
У США розпочалася пандемія іспанського грипу.
За час епідемії на неї перехворіли 550 млн людей — майже кожен третій житель Землі, загинуло від 50-100 млн чоловік.