Сотий сезон – найдраматичніший: як драмтеатр ім. Франка переживає карантин – сюжет

Вісім прем'єр, активні гастролі світом та міжнародний фестиваль за участі десяти національних театральних труп зі своїми найкращими виставами.

Так свій сотий ювілей мав святкувати Національний драматичний театр імені Івана Франка.

Але через карантин – понад два весняні місяці – перша сцена країни, як і всі інші – стояла пусткою.

Нещодавно франківці поновили репетиції в офлайні – щоби вже влітку глядачі побачили головну прем'єру столітнього сезону – з символічною назвою "Украдене щастя", авторства Івана Франка.

Як повертають собі щастя виходити на підмостки актори та в якому форматі святкуватимуть ювілей – розкаже кореспондентка "5 каналу" Леся Головата.

Сотий театральний сезон для франкцівців без перебільшення – найдраматичніший.

Замість велелюдних святкувань із гучними прем'єрами – порожні зали.

Понад два місяці зайти до театру не могли ані глядачі, ані актори.

Із депресивного онлайну – у творчий офлайн.

Актори, такі спраглі емоцій та овацій, повертаються на першу сцену країни.

Наразі – лише на репетиції.

Із пухким стосом сценарію майбутньої прем'єри поспішає Олексій Богданович.

Його нове амплуа – Сірано де Бержерак.

"Поет, вояка, дуже талановитий.

Але дуже некрасивий.

І страждав від того, що він некрасивий, кохання немає", – говорить Олексій Богданович, актор.

На першу читку тієї ж вистави приїхав і ексміністр культури Євген Нищук.

За час карантину актор став сентиментальним, і нині розповідає про найважливішу зміну в приватному житті.

"Ми там із сином поїхали взяли котиків маленьких, яких десь там викинули на дорогу.

Це зараз спостереження, як вони освоюються в території, як вони граються", – розповідає Євген Нищук.

А от у творчості – кардинальних змін, нав'язаних пандемією, не сприймає.

За час вимушеної самоізоляції – франківці контакту з глядачами не втрачали – запустили кілька онлайн флешмобів, показали в записі свої вистави.

Але вже мріють зустрітися в залі.

"Живого спілкування не замінити.

Бачите, кіно – дуже важливий для акторів процес – кінцевий варіант для акторів буває зовсім інший, ніж актор його бачив у процесі, так? Саме театральне мистецтво передбачає контакт із глядачем, бо йде обмін енергією, і в цьому найголовніша цінність", – розповідає Євген Нищук, актор.

Із темної зали за перипетіями на підмостках спостерігають лише кілька втаємничених.

Актори репетирують головну прем'єру, якою мали святкувати сторіччя – знакову драму Івана Франка "Украдене щастя".

Якою є та що відчуває головна героїня – Анна, коли в любовному трикутнику намагається повернути своє, давно втрачене щастя – розгледіти за захисною маскою складніше.

"Я вам скажу, це через 10 вистав після прем'єри.

Ми теж у пошуку.

Мені є що сказати в цій ролі", – говорить Тетяна Міхіна, акторка.

На уточнення журналістки – яка вона, відповідає: "Не скажу, приходьте подивитеся".

Легендарну п'єсу "Каменяра" уже двічі ставили на першій сцені країни – 1940 та 1979 року.

Але і в цьому столітті режисер Дмитро Богомазов має що нового сказати.

"Вже нове покоління франківців знову бере цю п'єсу, ну, це найкраща п'єса українська.

У ній є суть, в ній є тема.

А вже сучасний глядач, як він бачить, що ми відчуваємо, бо трошки наближаємо її до сьогодення.

Одну прем'єру вже вкрали, ми начебто вже другу готуємо, і ми вже переробляємо виставу", – каже Дмитро Богомазов, головний режисер Національного академічного драматичного театру ім.

Квитки на початок квітня – дебютні покази "Украденого щастя" поціновувачі розкупили за чотири місяці наперед.

У травні – десять національних театрів Європи мали зіграти в Києві свої найкращі вистави.

За час простою театр втратив 15 мільйонів гривень.

А от уже з липня, сподіваються франківці, зможуть почати віддавати свої борги перед глядачами.

І не лише.

"Завершити театральний сезон хочемо ювілейним вечором.

Сто років буває раз у сто років, і тому виходячи з цього, ми повинні це зробити, бо це – наш обов'язок.

І не тільки для нашого колективу, а для міста", – каже Михайло Захаревич, генеральний директор Національного академічного драматичного театру ім.

Через вимушену паузу весною ювіляри продовжили сезон до початку жовтня.

Але вже можна підсумувати – за своїх перших сто років на сцені Театру Франка поставили пів тисячі вистав, над якими працювали 123 режисери, а грали – понад шість сотень акторів.

Леся Головата, Едвард Белінський, "5 канал".